Розділ 7"Борсук "

2038 
Грудень. Україна
Семидуби  
Об'єкт 
                                                       
  —  Швидко! Швидко! Біжи …біжи давай, наліво ось тут , так стій ! Я передам повідомлення для зв'язкового….
— Прийом ,як мене чути прийом… Борсук викликає  зграю
— Слухаю тебе Борсук, ви на місці ? Прийом …
— Так прийом…ми на позиціях…прийом ..
— Що ти бачиш…прийом
— Нічого не бачу прийом, цей ангар пустий ,прийом 
—  Він не може бути пустим Борсук дивись уважно
— Я зрозумів ...прийом …що мені шукати …
— Шукай все що здається не звичним ..прийом 
— Прийняв ..розпочав пошук,...виходжу зі зв'язку,прийом
—  От сука …нахера ми підписалися на це? Га Борсук …нахера…ми навіть не знаємо що шукати тут….
—  Лось я не знаю, що ми тут шукаємо ,але я знаю, що нам добре за це платять ! Тож, давай не фони тут і продовжуй шукати!
— От бля! ..Та я зрозумів …але, що... що шукати ?
—  Трясця, як ти кумариш, просто дивись на все, що може показатися дивним, ок? Розділімось іди наліво я направо через пів години зустрічаємося тут же, як зрозумів.
—  Зрозумів тебе добре, пішов на пошук…. — Борсук клацнув по кнопці на шолому та опустив прилад нічного бачення. Потім при спустився на колінах, і невеликими кроками почав обережно  рухатися оглядаючи кожен куток і простір. Пройшов декілька і подав сигнал рукою іншим, група озброєних почала безшумно рухаються за ним у так званій “зміїній” формації, забезпечуючи перекриття одного і створюючи суцільне поле контролю. Їх кроки були майже  безшумні завдяки спеціальному взуттю, яке зменшує звук тертя об підлогу. Ступивши ще декілька кроків він різко підняв руку та зупинив усіх .
—  Я щось почув, здається ззаду. — Тихо по радіозв'язку прошептав Борсук . Звук повторився і він рефлекторно повернувся аби перевірити, що там, але нічого не було, тільки його бійці які завмерли й також крутили головами по сторонах. І як тільки він упевнившись, що ззаду все гаразд повернув свою голову назад його очі які одягнені в прилад нічного приладу засвітило  дуже яскраве світло, він різко зняв його прокліпився й остапенів , на нього було направлено дюжину стволів …Він дуже повільно підняв руки вгору і хотів щось сказати ,та один із військових в масці,великий та страшний з вигляду підійшов впритул та вдарив його в голову  прикладом від автомата, а далі тільки темрява….він втратив свідомість …..
—  Не смій втрачати свідомість! —   А ну говори! Хто ти ? —  Яскравість лампи засвітлювало очі й не давало змоги нормально дивитися, заставляючи постійно жмуритись і кліпати. До того ж постійні ляпаси та удари по обличчю зробили це дуже болісним
— Я  повторю ! ХТО тебе наняв ,на кого ти працюєш? — Борсук отримавши знову по обличчі ,нахилив голову до грудей та сплюнув кров змішану зі слюнею ….
— Я вже сказав все, що знаю, подальші побої нічого не дадуть, я справді більше нічого не знаю ,краще пристрель мене , все одно від мене толку більше не буде.
—  Ха..ха це ми ще побачимо, — кремезний чолов'яга із засученими рукавами вчергове вдарив Борсука , і на цей раз попав йому в ліве вухо. Гулкий дзвін роздався у нього у вусі, а в очах потемніло .
—  Слухай , слухай, досить! Я все сказав, я найманець, прийшов сюди аби підзаробити  й … —  Та він не встиг договорити як до кімнати відкрилися двері, з яких випромінювало яскраве світло. Через вхід увійшло декілька чоловіків, і двері знову закрилися за ними. Борсук ледве міг відкрити очі , тому роздивитися хто це не мав змоги. Деякий час, усі присутні в цій залі ,щось тихо обговорювали у кінці кімнати, що дало можливість трохи прийти в себе. Борсук прокліпався і почав роздивлятися по сторонах . А за мить подумав.  О це я втрапив у халепу, схоже мені п..зда . Але пох..й все одно я мав загинути ще в 2024 при операції в Бахмуті, тоді майже всі мої хлопці загинули, а я отримав лише поранення. Тому, мабуть, це добре, що я відправлюсь до своїх побратимів .  — Його роздуми перервав знайомий йому голос .
— Так значить ти Борсук ,правильно?
— Так пане мій позивний Борсук ,ще з часів служби в ЗСУ.
—  Я знав одного Борсука ,та він на тебе не схожий !
— Я саме той Борсук пане. —  Схоже Борсук остаточно прийшов до тями ,адже пам'ять прокинулася  ,та нагадала йому чій це такий знайомий був  голос.—  І вас я впізнав, ви брали участь в одній операції у 2024 році, я приймав участь у тій бійні, ви тоді отримали поранення , а ми з побратимами пішки виходили з оточення ,тягнучи вас по черзі . 
— А точно …Борсук ! То тебе так розмалювали, що й не впізнати !
— Пане можна води, а то ваші бійці добре постарались, я ледве дихаю .
— Можна, можна ,принесіть йому склянку води, і зніміть з нього наручники, нікуди він уже не втече, він он ледве дихає. — Кремезний, роздратовано пихкаючи, неохоче підійшов почав знімати наручники. Тим часом інший чоловік протягнув Борсуку склянку води. Випивши воду Борсук промовив — Пане Гарпун, я багато чого не можу зараз збагнути ,але розкажу вам все, що знаю .
  —   Звичайно, що розкажеш, —  Гарпун хмикнув і підійшов до нього,взяв за плече однією рукою, а іншою під руку та повів до дверей, двері відчинилися і яскраве світло знову засвітило Борсука. — Ми у таємному місці, розумієш, зараз ми підемо у переговорну і нормально поговоримо. Він доторкнувся до своєї шиї та викликав когось телефоном. — В переговорну привести лікаря негайно 
    Вони трохи прийшли по коридору викликали ліфт та піднялись на декілька поверхів у верх. Потім вийшли й зайшли в перші двері які знаходяться праворуч від ліфта . 
Зайшли  в доволі розлегле приміщення ,світле та охайне ,зі столом по центру, де по боках стояли полки з якимось паперам . Попереду було два великих вікна, а біля них стояв кулер з водою,та кавомашина з різними тістечками .
—   А у вас тут затишно промовив Борсук оглядаючи все навкруг.
—   Та звичайно затишно! Ти ж не в полоні у вагнерівців під Бахмутом у 2024 ? Ми зараз  в Умані, майже в центрі, це наше офісне приміщення
—   Хм, а я думав, що ми десь у бункері чи ще десь. —  Здивовано відповів Борсук
—  Ну ти майже там і був , точніше ти був у підвалі де зазвичай ми зберігаємо приладдя для прибиральника, але на скору руку для розколювання горішків підходить!
—   Добре давай не будем тягнути. — Настрій Гарпуна тінню  відбився на обличчі. Він схрещує руки на грудях та широко розставив ноги  
—  Борсук хулі ти там робив ? 
—  Ну це… пане, довга історія, — він знову показав кивком на кулер , натякаючи на те що хоче води.
—  А ти не спіши розказуй! І  воду пий скільки хочеш .
—  Ну все почалося набагато раніше .Річ у, тому що після служби я не міг себе знайти, ну типу ні роботи, ні особистого життя короче “торба”. Я почав вживати алкоголь,  ну щоб типу розслабитися. Спочатку це були лише кілька пляшок пива ввечері  або келихи вина під час вечері. Алкоголь став своєрідною віддушиною для мене , способом забутися. Протягом деякого часу  дози алкоголю збільшувалися. Я  пив все більше . Іноді пив так, що навіть до дому не доходив, по класиці  мав багато друзів , для яких , як я вважав , був потрібний.  Але з часом коли я вже пив як добротний алкоголік, всі ті друзяки й знайомі зникли, як  і все моє майно. Пропив все навіть мало не пропив батьківський дім. Та хвала Богу мене зустрів “Кнопка”.
—  Стоп Кнопка з тобою?? Він зараз тут?
—  Ні, ні пане тут його немає ,він в цій темі не бере участі. Я продовжу …і ви зрозумієте де Кнопка. —  Спогади відобразились в його словах. —  Отже, як я сказав мене зустрів Кнопка. Я валявся біля АТБ , п'яний як чіп, без одягу та вибачте за прямоту, обісцяний та обриганий. Я піднявся, щоб зрозуміти де я, як раптом я побачив когось знайомого. І я вже завченою фразую сказав, “Подайте ветерану на їжу ,пару копійок мені вистачить. Я вас захищав , дайте на їжу”… — При цьому видав затяжну відрижку зі стійким запахом перегару . — І ця людина мені відповіла . Борсук ..це Ти???
—  Борсук ?? Нє, нє я не знаю хто це , хто такий Борсук .
—  Борсук та це ти ж, йоб же твою! Як же це ти так запустився.
— Та я не Борсук. Дайте мені гривню і я собі піду ! —  Та я отримав смачного ляпаса, такого ляпаса який мене ніби розбудив, я відреагував миттєво, старі рефлекси ще працювали. Наступний ляпас я вже парирував, спіймавши руку, яка вже майже досягла своєї цілі  
— Таки це ти сучий сину, ну як так ?? Так, давай, пішли зі мною !
— Тоді я хотів відмовитися і навіть намагався, та ви ж знаєте Кнопку. Він дуже впертий, а ще плюха в нього дуже міцна. Тож отримавши чергового ляща, я погодився. Десь місяць я відходив, мене прокапали, відмили, та привели в порядок, далі Кнопка мене взяв до себе до дому. Там ми почали потихеньку тренуватися…
—   Тобто, я правильно розумію ? Тебе повернув Кнопка, і це він тебе сюди затягнув ?
—   Ну вибачте я ж попереджав, що це дуже довга історія ,можна я зроблю каву.
—   Та роби вже і продовжуй! — Гарпун трохи знервовано буркнув. Повернувся на сто вісімдесят градусів і сів  в крісло, підпер голову одною рукою, а ліву ногу закинув на праву.
—   Отже, як я сказав , ми почали тренуватися , а через два місяці, Кнопка підійшов до мене і каже є робота. Хоч підзаробити?
—   Ну і звісно ж погодився, я навіть не спитав ,просто погодився і все. Я так хотів повернутися до старого життя. Спочатку це були прості операції, когось взяти під охорону, когось супроводжувати, ну бувало і так що брали під охорону об'єкт ну і так далі . 
—   А одного разу Кнопка прийшов з одним хлопцем, я його бачив і раніше, але поганенько знав його . І він сказав що на нього вийшла людина яка пропонує дуже складну операцію, Тоді Кнопка запитав чи законна ця операція, на що отримав відповідь ні. А далі він навіть не дослухав та просто вийшов із кімнати, я також збирався та коли я майже вийшов той крикнув —   Платять сто тисяч  доларів і криптою!
—   Ну і ти згодився?
—   Так згодився. Я хотів повернути своє становище ,хотів банально стати фінансово  на ноги…..І ось я тут...
— Так ну, що ти блядь як маленький,  давай конкретно про операцію. — Прорізав швидко майже зривчастим тоном сповненого емоцій та енергії полковник.
—   Ок.  Далі він познайомив мене з якимось типом якого звали “Мет” наче він венгрієць, як я зрозумів, а навіть якщо із Венгрії, то на Українській міг говорити. Він сказав, що він зв'язковий. Хто його наняв нічого не сказав просто сказав, що зі мною буде ще два основних напарники, одного з них я знав давно та й і ви його знаєте це "Лось.  Плюс нам надали п'ять чоловік  як допоміжних бійців. І я мав зі своїм досвідом бути  ведучим. Далі він дістав декілька складених бумаг, із  креслинням та схемою будівлі, але все було з дуже не точно із розмитими даними . Через це я, мабуть, їм і був потрібний . . 
— Так степе! Розкажи більше про зв'язкового. — Гарпун підвівся на ноги, відштовхнувши крісло у бік .
—   А, що тут скажеш типовий спецслужбовець, гарно одягнений вилизаний весь в тату , гарні зачіски й так далі .
— О це вже цікаво які тату. —  Полковник стояв ніби готовий до стрибка.
— На шиї татуювання радянського герба серпа та молота в зірці Давида. — Гарпун різко доторкнувся до шиї й заговорив
—  Негайно запустити систему розпізнавання. Шукаємо татуювання на шиї . Це знак серпа і молота,...так вашу маму.....як у совєтів !  
—   Шукаємо за місяць до сьогодні,  звузити пошуки до основних аеропортів ,він прилетів недавно . Як тільки знайдете відразу дайте знати …. — Борсук дякую далі вже не цікаво, інше розкажеш моїм хлопцям. І так те, що ти зробив не дуже добре …Але зважаючи на те, що ти зробив раніше для держави, ми зможемо тебе добровільно примусово влаштувати до нас на роботу де ти будеш у службі охорони, а зараз дочекайся лікарів, і гоу лікуватися 
—  Слухаю Пане, та дякую вам за все, я вас не підведу.
—  О мало не забув, вийди на Кнопку і скажи — він мені потрібен!