Рік часу. Дванадцять місяців. Вісім тисяч сімсот шістдесят годин.
Цей час відкрив розуміння особистісного “синдрому пралки”. Науковці мали для нього свої назви. Тільки, як не називай, суть одна навіки вічні на безмежностях обмежень та нескінченостях кінців.
Страх, відсутність ресурсу, невідоме, чекання та абсурдність дії чи бездіяльності, “садо-мазо”- елементи та безглузде чи глуздоване відчуття жертви лише одним кроком та ремонтом дрібного гвинтика, перемикача ввімкнули усвідомлення отого “синдрому пралки” в багатьох життєсферах.
Прийшло розуміння того, що даремна справа чекати від отруйної змії не вкусити. Навіть майстерна дресура не позбавить зміюки її отрути, бо така її природа.
“Синдром пралки” було вчасно відкрито, бо від токсику слід було позбавлятись, тікати та не вичікувати ні хвилинки з тої восьми тисяч сімсот шістдесят годин помножених на роки.
Й тут вже не було страху, відсутності ресурсу, невідомого, чекання та абсурдності дії чи бездіяльності, “садо-мазо”- елементів та безглуздого чи глуздованого відчуття жертви. Шабля бралась в руки…
Відредаговано: 02.07.2018