18.

Перша ніч в гірському будиночку пролетіла швидко, навіть без снів, бо Назар з Лізою дуже втомилися в дорозі. Коли наступного дня вони в ранці відкрили очі, годинник на стіні показував пів на дванадцяту. Нічого собі, оце вони довгенько спали, вже скоро і обід!

 Ліза прокинулася, лежачи головою на голому плечі Назара. Вільною рукою він також обіймав її, прижимаючи до себе. Яким же це виявилося приємним – найпершими з ранку відчувати його запах та тепло його тіла. Вона примружилася від задоволення, трохи розвернулася до нього та  носом ткнулася в його плече, повільно та глибоко втягуючи носом повітря. Щось солодке та тепле розлилося всередині, прокотилося тілом та солодко потягнуло внизу живота.

Вона повільно провела кінчиками пальців по його шиї, плечу, груди, дивуючись про себе ніжності його шкіри та разом з тим міцності його тренованих  м’язів. Вона пам’ятала його тіло більш підлітковим, худорлявим, хоча також спортивном, тренованим. Але зараз вона торкалася тіла не підлітка, а чоловіка. Дуже привабливого, красивого та сексуального дорослого тіла.

Її рука дійшла до середини його живота. Далі він був вкритий ковдрою, яка красномовно підіймалася високою пірамідою. Назар гучно видохнув та проковтнув, намагаючись не стогнати. Його тіло вже дрібно здригалося від її дотиків, дихання стало рваним, а в середині вирувала лісова пожежа. Ще трохи – і він може не витримати цього солодкого катування.

Назар намагався розслабитися, терпляче дозволити Лізі вивчати своє тіло, звикати до нього. Але він також жива людина, його мозок зараз майже відключився, віддаючи контроль інстинктам. А інстинкти шалено вимагали підім’яти Лізу під себе, жадібно цілуючи все, що попаде під його губи, а потім одним рухом увійти в неї та не зупинятися, поки вони обидва, спітнілі та осиплі, не впадуть без сил.

Ліза зупинила рухи рукою, відчуваючи та бачачи його гаряче збудження. Його стан потроху передавався і їй. Бажання солодко розливалося тілом, розігрівало кров та прискорювало серцебиття. Це було шалено приємно та на подив здавалося таким природнім та правильним – хотіти саме цього чоловіка. Бо саме він – той самий, що не образить, той, хто завжди поруч, той, хто захистить та заспокоїть. Той, хто любить її та береже в будь-який життєвій ситуації. Красивий, сильний, добрий та терплячий . Найкращій у світі та єдиний для неї.

Коли усвідомлення всього цього повною мірою дійшло до її свідомості – вона раптом зрозуміла, що її серце мабуть набагато мудріше за її мозок. Бо серцем вона відчувала, що вже закохалася в Назара, а мозок все боявся це осмислити, все будував якісь стіни та перепони, ховав почуття за страхами та побоюваннями.

Вона подивилася в його срібно-сірі очі, яки зараз трохи помутнішали через збудження. Вона хоче бачити ці очі поруч кожного ранку до кінця свого життя. Він пообіцяв їй завжди бути з нею, ніколи її не залишити. Якщо так і станеться – вона буде найщасливішою жінкою на світі. Вона підняла руку, щоб доторкнутися до його обличчя, але раптом на тумбочці біля ліжка тихо заграв телефон. Голосно простогнавши від розчарування, Назар простягнув руку до телефону та прийняв дзвінок.

Як і очікувалося, телефонувала Маша. Вона була в радісному збудженні від того, що нарешті вдалося їх почути. Запитання посипалися одне за одним: як доїхали, як влаштувалися в будинку, яка погода, чи гарна там природа, чи великі запаси їжі, чи не мерзли вони вночі. Назар з Лізою відповідали, розуміючи, що цього рудого допиту їм не уникнути. Під кінець розмови навіть Ліза зі сміхом назвала Машу мамцею. А ще вона багатозначно нагадала Маші уважніше придивитися до Олега, за що отримала Машине шипіння та пораду йти до біса. Це було смішно та не образливо. Усі розцілувалися в трубку, пообіцявши один одному постійно бути на зв’язку.

Момент інтимності перервався телефонним дзвінком, фізичне збудження трохи заспокоїлося, натомість голодні шлунки голосно дали про себе знати. Довелося вилазити з ліжка та йти до кухні. Пізній сніданок готували в чотири руки, іноді зіштовхуючись на шляху від холодильника до плити та радісно сміючись від цього. Наготували одразу багато, щоб вистачило на весь день. Потім разом з жадібністю накинулися на їжу, іноді підхоплюючи  шматочки з тарілки один в одного, бо так було начебто смачніше.

День провели, вивчаючи свої тимчасові володіння та гуляючи по лісу недалеко від будинку. Від природи навколо перехоплювало подих. Спокійна велич вкритих лісом гір, чисте повітря з запахом хвої, невеличка стрімка горна річка неподалік – все це чарувало, захоплювало, заспокоювало нерви. Найкращого місця для відновлення життєвих сил годі було й шукати.

Ввечері вирішили трохи відсвяткувати приїзд, відкоркувавши пляшку вина, яку знайшли в коморі. Розпалили камін, влаштувалися біля нього на великому м’якому килимі. Напівтемна кімната заповнилася сполохами світла від живого вогню. Було так приємно та затишно, вино трохи кружило голову, легка розмова не напружувала. Здавалося, час в цій кімнаті зупинився.

Ліза задивилася на обличчя Назара. Боже, ну який же він все ж таки гарний. Мужня, чітко окреслена лінія щелепи. Виразні сірі очі. Привабливі чоловічі губи.

Мабуть вино раптом вдарило Лізі в голову, бо вона підвелася на коліна, сперлася на руки та підповзла до Назара, не зводячи очей з його губ. Немов весь світ для неї зараз зійшовся в одному бажанні – відчути смак його губ. Їй так шалено захотілося його поцілувати, що вона буквально накинулася на нього, обхватила долонями його обличчя, та втративши рівновагу, повалила на килим, жадібно прижавшись губами до його рота.

 І в цей момент немов вибух зніс останні кордони між ними. Вони цілувалися так, ніби від цього залежало їх життя. Цей поцілунок важко було назвати неквапливим та ніжнім. Вони ніби поглинали один одного. Їм не вистачало повітря, але ніщо в світі не могло зараз відірвати їх один від одного. Їхні язики спліталися, вони смоктали та прикушували  губи один одного, вже не розрізняючи, де грань між болем та задоволенням.