Глава 11. Міла

Що ж, вчора і справді було весело. Якщо чесно, підкати Кості – це щось особливе. Мені здається, йому варто було б відкрити власні курси з пікапу, бо хоча б одна дівчина могла б на це піддатися, але точно не Аліна. Вона завжди була непробивна до його жартів і натяків.

Однак саме те, що він наважився зробити цей перший крок і навіть трохи імпровізував, вже можна вважати великим плюсом. Адже раніше він був надто сором’язливим і боявся навіть просто заговорити з дівчиною.

Я взагалі так скажу: якщо він наважився таке сказати, значить йому вже нічого не страшно. І це насправді круто. Бо до останнього моменту я вагалася, чи погодиться він узагалі це робити, чи просто відмовиться від моєї пропозиції. Напевно, йому і справді дуже сильно подобається Аліна. Саме це й дало йому той необхідний поштовх. Адже, погодься, змінитися через кохання – це класична, хоч і трохи банальна, але дуже дієва причина.

Та ось сьогодні у нього перший день у новому образі. Мені вже цікаво, як відреагують інші – однокласники, друзі, і, звісно, сама Аліна. Ввечері до мене прийшов і залишився ночувати, бо батьки його повернуться лише в обід. Мені це було навіть на руку: я могла поговорити з кимось із близьких і хоч трохи відволіктися.

Мені довелося розповісти йому частково правду, бо він бачив, як ми з Костею повернулися разом. Я сказала, що Костя просто хоче змінитися, і попросив мене допомогти йому, як колишній друг, але про справжні причини ми поки що мовчимо. Я вирішила, що так буде краще. Треба тримати цю історію в секреті хоча б поки що, щоб не ускладнювати ситуацію. Схоже, я збираюся розповісти ту ж версію і Ілоні – нашій спільній знайомій. Так простіше і безпечніше.

- Які плани на вечір? – запитав Рома, усміхаючись.

Це питання я чую майже щоразу, коли ми бачимося. І кожного разу не знаю, що відповісти. Бо відчуваю, що він хоче говорити про щось серйозне, а я не впевнена, чи готова до цього. Рома важливий для мене, він хороший друг, але я не відчуваю до нього того, що він, напевно, хоче. Знаю, що рано чи пізно наші зустрічі закінчаться, і, можливо, було б краще зробити це якомога швидше, але я надто егоїстична, щоб зробити перший крок.

- Думаю, з батьками час проведу, – потиснула плечима я. – Вони зараз не так часто бувають вдома.

- Ну добре, – усміхнувся Рома. – Мені ще додому треба заскочити, зустрінемося вже в школі. Знаю, ти, як завжди, будеш прекрасною.

Я лише посміхнулася у відповідь. Зазвичай я не знаю, що відповісти на такі слова. Зараз мене більше цікавило, як Костя з’явиться у школі. Я була впевнена, що наші однокласники точно будуть здивовані його новим виглядом. Можливо, навіть Аліна подумає, що в нас з’явився новенький. І я б не здивувалася, якби так і було.

Глянувши на годинник, я зрозуміла, що вже час йти. І тут з квартири поруч вийшов Костя, одягнений так само, як і вчора. Він вибрав непоганий стиль – зручний, але водночас стильний. Думаю, варто буде ще переглянути його гардероб, може, знайдеться щось цікаве, що додасть йому впевненості.

- Готовий? – запитала я.

- Як Ді Капріо перед врученням Оскара, – відповів він із посмішкою.

- Так, у тебе проблеми з жартами, порівняннями та компліментами, – пожартувала я. – Треба це виправити. Якщо Аліна заговорить з тобою, намагайся відповідати простими фразами і удавати, що тобі байдуже.

- Думаєш, це спрацює? – здивувався Костя.

- Я переживаю, щоб ти випадково не послав її на Шпіцберген, – відповіла я. – З твоїми навичками зваблення можна чекати чого завгодно.

Під час дороги до школи я продовжувала давати йому поради, як слід себе поводити. У мені навіть прокинувся азарт. Я дійсно хотіла, щоб він змінився, щоб став більш впевненим у собі, незалежним. Але водночас сумнівалася, чи не втратить він себе по дорозі.

До речі, Костя виявився набагато цікавішим, ніж я думала. Якщо прибрати всі його дивацтва, він може припасти до душі будь-якій дівчині. Але чи буде це все ще він? Чи не перетвориться він на когось зовсім іншого? У школі всі наші однокласниці широко відкрили очі, побачивши його. Він справді виглядав інакше, і це привернуло увагу. Аліна навіть привіталася з Костею і мило посміхнулася. Для мене це було не погано.

Мені ж довелося розповісти Ілоні ту частину правди, що й Ромі. Вона похвалила мене за таке перевтілення "тихого заучки" Кості. Вона сказала, що це лише початок і що все ще може бути дуже цікаво.

І ось тепер я стою, дивлюся на нього, і розумію, що попереду у нас багато нових пригод і несподіванок. Вони змінять нас усіх — і, можливо, Костю найбільше. Адже найскладніше в цій історії — не змінити зовнішність, а зберегти себе у світі, що вимагає змін.