Мілу боявся чи не кожен хлопчик у дворі. Вона завжди йшла розбиратися, якщо хтось робив так, як не хотілося дівчинці. І хоча в свої п'ять з хвостиком вона була чи не на голову нижча за однолітків, та це ніколи їй не заважало. Так вже сталося, що дитячий майданчик був розділений на територію дівчаток та хлопців. І якщо хтось перетнув межу аби взяти собі трошки пісочку, що не намок під дощем, то одразу отримував відерком по голові.
Саме через це кожного тижня до Ольги Геннадіївни приходили незадоволені батьки жалітися на її доньки, яка вдарила їх сина. Але страждали не тільки хлопчики. Якщо якась дівчина прийшла в таких бантиках, як в Міли, то й та могла отримати. Але вона була доброю дівчинкою. Захищала тваринок і слабших, на яких могли напасти старші. Ольга Геннадіївна навіть не купляла багато нового одягу, хоча в неї була така можливість. А от батько балував свою єдину донечку. Через роботу він рідко бував вдома, але компенсував це безмежною любов'ю до Міли.
Костя ж переїхав до столиці з невеличкого містечка, адже його мамі тут запропонували хорошу роботу. Через це він не пішов в школу в шість років, і йому довелося чекати. Хлопчик був дуже слухняний, завжди в ідеально випрасуваній сорочечці (це в свої то роки), допомагав мамі та взагалі був прекрасною дитиною. Тата він не пам'ятав, але міг себе назвати цілком щасливим.
І це ж треба було йому переїхати по сусідству з Мілою. Вони одразу одне одному не сподобалися, коли дівчинка пролила шоколадне молоко на улюблену сорочку хлопчика. І от з того часу і почалася їх ворожнеча. А от мами дітей стали найкращими подружками.
Час йшов, але нічого не змінилося. Костя весь такий ідеальний, подобається всім батькам. Як то кажуть "син маминої подруги". А от Міла і досі була шибайголова, з ростом гнома та рудим волоссям. В школі вона мала свій авторитет, а от Костя був тихий.
Між ними не було абсолютно нічого спільного доки не настав випускний клас...
#9299 в Любовні романи
#2222 в Короткий любовний роман
#3334 в Різне
#861 в Гумор
Відредаговано: 22.03.2022