7. Зустріч.
- Судячи по напрямку сонця, зараз година дев'ята.
Короткотривалу тишу перервала Патриція.
- - Йдемо в лікарню.
- - Там наші речі , з собою , навіть , телефону немає.
- - А як з нами щось зроблять?
- - Навряд чи, зараз тут багато людей, буде занадто паливно.
- - Твоя правда.
- Хлопець знову затримав погляд на прекрасному обличчі дівчини та м'яко, пристрасно, солодко поцілував її.
- ...
- - Ну , що , ходімо?
- - Твоя правда, ходім.
- Адам глибоко вдихнув та помало видихнув, взяв Патрицію за руку і повів за собою.
- ...
- Батьки благополучно зустріли своїх дітей. Вони занесли документи про правопорушення , після чого лікарню закрили . З часом закохані розповіли про свої почуття та батьки прийняли це радісно.
- - Дивись , що я знайшов.
- - О, це ж гладіолуси.
- - Де ти їх знайшов?
- - Якась бабуся їх продавала , от я і купив.
- Щаслива дівчина тримала шикарний букет гладіолусів. Точнісінько таких, яких їй вперше дарував хлопець. За цей час вони встигли стати певним символом. Символом їхнього кохання.
- Наразі вони планують поступити вчитися в одне місто закордоном та подорожувати. Шановні підлітки , будь ласка, не робіть таких помилок , як Патриція. Ніяке нерозділене кохання не вартує вашого життя.