2. Обідня пора

• - Привіт мам.
• - Привіт , доню, як ти ?
• - Відчуваю себе людиною, яку накачали ліками.
• - Зараз тато привезе твої речі.
• - В якій ти палаті?
• - Без змін, в шостій.
• - Добре, бувай.
• Патриція поклала слухавку та обвела поглядом всю кімнату. В цій палаті вона лежала одна. Було дуже нудно.  Цікаво , скільки часу прийдеться тут гнити. Як тільки дівчина глянула на двері ,почувся стукіт.
• - Можна ввійти ?
• - Так , заходьте.
• До кімнати зайшла дівчина двадцяти років. Вона була одягнена в білий халат, на голові акуратно була заплетена коса.
• - Добрий день, мене звуть Тетяна . Я Ваша медсестра.
• - Пропоную провести екскурсію по відділу.
• - Добрий , покажіть мені, будь ласка, де тут знаходиться кафетерій.
• ...
• - Дякую за екскурсію.
• - Немає за що, це моя робота.
• Дівчина легко посміхнулася і пішла в сторону медсестринської. Патриція вирішила піти в кафетерій. Повернувшись праворуч вона випадково зачепила рукою якогось хлопця.
• - Ой, вибач.
• - Дивись куди преш.
• Патриція роздивилася хлопця. Високий , широкоплечий брюнет з шикарною шевелюрою дивився на неї темно-карими очима. Хамло.
• - Ей, я ж вибачилася.
• - Мені все одно.
• Хлопець пішов далі. Патриція , думаючи , що тей не чує тихо просичала.
• - Хворий на голову.
• Незнайомець швидко повернувся і відповів.
• - Ми в психушці, тут всі такі.
• - Це неврологічна клініка.
• - Ой , ой , яка розумна.
• Брюнет посміхнувся і пішов туди, куди мав. 
• ...
• Патриція сиділа в кафетерії і думала про нього. Про незнайомця і його пронизуючі наскрізь очі. Так, він красивий , але душа гнила.