Частина 16: Дива народження та відходу.

Минуло вже дев'ять місяців. Олександра Петровича мучило питання: він бачив молодих, зрілих, мудрих старійшин, але жодного разу не бачив немовлят. Дівчина повела його до Срібного Гаю, де дерева мали листя, схоже на тонкі дзеркала. У центрі стояла споруда, що нагадувала величезний лотос, пелюстки якого були зіткані з чистого світла.

«Ми не «народжуємося» в муках. Ми закликаємо нову свідомість із Всесвіту. Коли двоє відчувають, що їхній резонанс став настільки потужним, що може дати життя третій гармонії, вони приходять сюди». Пара стояла біля «лотоса», між ними пульсувала золотава дуга енергії. Вони «співали» свою любов у простір. І раптом у центрі квітки почало згущуватися світло. За кілька хвилин з пелюсток вийшов підліток — з ясними очима та поглядом, у якому вже була мудрість тисячоліть.

— Він одразу такий дорослий? А де ж дитинство?

«Він прийшов із досвідом минулих життів. Дитинство тут — це час ігор з енергією, а не навчання виживанню».

Того ж дня Олександр Петрович став свідком іншої події. Старійшина зібрав усю громаду на березі озера. «Мій цикл тут завершено. Моя пісня в цьому тілі доспівана. Настав час розширити свій резонанс». На його обличчі не було тіні страху — лише глибоке задоволення. Люди навколо посміхалися і ділилися радістю.

— Ви не сумуєте? — пошепки запитав Олександр Петрович. — Він же йде назавжди!

«Він не йде «в нікуди». Він просто змінює свій стан. Це не смерть, це перехід на інший рівень буття». Старійшина сів на пісок, заплющив очі й почав тихо гудіти. Його тіло почало втрачати чіткість контурів, стало напівпрозорим, потім перетворилося на хмару золотистих іскор. Раптом легкий порив вітру підхопив ці іскри і підняв їх угору. Вони змішалися із сонячним промінням і зникли. На піску не залишилося нічого.

Олександр Петрович стояв приголомшений. На Землі смерть була трагедією, чорною прірвою. Хоча і на Землі у більшості релігій смерть вважається переходом у кращий світ, але чомусь з цим дуже важко змиритись. Тут вона була красивим фіналом симфонії, після якого починалася нова музика. Його інженерний мозок нарешті зрозумів ідеальну схему: енергія не втрачається, вона просто переходить на інший рівень.

Авторська примітка: Озвучку до цієї книги можна послухати і подивитись  на YouTube-каналі: RA Анімації https://www.youtube.com/playlist?list=PLkcLEvVKfMgYEgBE3P13bMRSx5_SBuIkl