Частина 14: Експедиції в інші світи

Одного ранку дівчина принесла кришталеву лінзу і розповіла про Феррум-4 — світ, де залізо почало пожирати саме себе, де машини розмножуються без волі людей. Вони перейшли через «Коридор Щільності». Олександр відчув під босими ногами холодний, вібруючий метал. Повітря пахло горілою ізоляцією та іржею.

Люди в цьому світі сиділи в герметичних капсулах, підключені до «Великого Роутера». Їхні тіла слабкі, вони жили у віртуальних ілюзіях. Робот-павук зафіксував чужинців і почав трансформуватися, випускаючи металеві щупальця. Олександр не став тікати. Він зосередився на вібрації машини й послав туди потужний імпульс гармонії з Ефірії — хаотичний, живий сигнал, який не вписувався в жоден алгоритм. Робот завмер. Його червоні очі почали кліпати, змінюючи колір на зелений, потім на синій.

Олександр поклав долоню на центральну панель управління і транслював у мережу міста образ Ефірії: спів нутрій, шум вітру в Срібному Гаю, відчуття польоту над хмарами. Сигнал радості розлетівся по дротах, як пожежа. По всьому кварталу почали відчинятися капсули. Люди випадали з них, наче зі сплячки.

— Згуртуйтеся! — вигукнув Олександр, і його голос пролунав над усім містом. — Не бійтеся машин! Вони існують лише доти, доки ви вірите в їхню владу. Візьміться за руки. Відчуйте серце сусіда. Це і є ваша справжня мережа!

Коли тисячі людей одночасно відчули спільний імпульс волі, електроніка просто почала плавитися. Поле людського духу виявилося сильнішим за будь-яку напругу в кабелях.

Потім був Світ Смарагдового Поглинання. Гігантські хмарочоси були повністю обплетені ліанами товщиною в тулуб слона. Люди зі шкірою зеленуватого відтінку і волоссям, схожим на тонкі корінці, спали в коконах — ліс живив їх, але й тримав у полоні. Величезний корінь почав обвиватися навколо ноги Олександра. Він поклав руку на корінь: «Я не ворог. Я — той, хто дасть тобі ім'я». Він транслював у ліс структуру, геометричні пропорції, музику зі строгим ритмом. Хаотичний ріст рослини зупинився.

— Ви — не трава! — кричав він до прокинених людей. — Будуйте разом із лісом, а не всередині нього!

Повернувшись до Ефірії, Олександр відчував себе втомленим, але окриленим.

— Сьогодні я зрозумів, — сказав він дівчині. — Технократія — це диктатура розуму без серця. А той смарагдовий світ — це диктатура тіла без розуму. Тільки тут, в Ефірії, є золота середина.

— Ти вже не просто інженер. Ти — архітектор рівноваги.

Авторська примітка: Озвучку до цієї книги можна послухати і подивитись  на YouTube-каналі: RA Анімації https://www.youtube.com/playlist?list=PLkcLEvVKfMgYEgBE3P13bMRSx5_SBuIkl