Симфонія Живого Розуму: Рік в Ефірії.
Частина 9: Сумнів інженера.
Минав другий місяць. Олександр Петрович уже впевнено «вітався» з нутріями і відчував наближення дощу за годину до першої краплі. Але одна річ не давала йому спокою: як ці люди ходять, майже не торкаючись трави, а іноді й зовсім завмирають у повітрі, збираючи плоди з верхніх гілок?
Попри красу, Олександру було важко. Його розум, вихований на підручниках фізики та математики, шукав підступу. «Це все ілюзія, — думав він увечері. — Так не буває. Де енергія? Звідки береться сила підіймати каміння чи зігрівати тіло? Це суперечить законам термодинаміки!»
Він підняв із землі суху гілку. Спробував сконцентруватися, щоб вона спалахнула від внутрішнього тепла. Нічого не виходило. Гілка залишалася холодною і мертвою. «Аборигени... — знову майнуло в голові. — Просто фокусники. Може, це якийсь газ тут такий, що викликає галюцинації?»
Він ще не знав, що завтра йому покажуть щось таке, що розіб'є його уявлення про «відсталість» цього світу на друзки.
Авторська примітка: Цю главу можна прослухати в озвучці з візуалізацією. Шукайте відео на YouTube-каналі: RA Анімації (Або введіть у пошук: youtube.com/watch?v=m9KcyHTH64g
#1418 в Фентезі
#320 в Фантастика
Відредаговано: 09.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
