Частина 6: Випробування сенсом.

Але згодом Олександра почало мучити питання, яке не давало йому спокою ще там, на лавці біля озера. Тут не було боротьби. Не було дефіциту. Не було потреби працювати заради шматка хліба чи даху над головою.

Він підійшов до старійшини — чоловіка, який виглядав як тридцятирічний атлет, хоча в його очах читалася мудрість тисячоліть.

— Що ви робите цілими днями? — запитав Олександр. — На Землі ми боремося, щоб вижити. Ми будуємо, руйнуємо, знову будуємо... А ви? Хіба вам не нудно в цьому раї, де все дається просто так?

Старійшина повільно підвівся, немов левітуючи за міліметр над землею. «Виживання — це лише підготовчий клас, Олександре. Коли тобі не треба думати про хліб, ти нарешті можеш подумати про Всесвіт. Ми не просто живемо. Ми тримаємо рівновагу цієї планети».

Він підвів Олександра до місця, де в повітрі висіли тисячі дрібних часток світла. «Бачиш це? Це — недосконалі світи. Ми працюємо над тим, щоб посилати туди імпульси гармонії. Наша робота — це творчість. Ми створюємо нові види квітів думкою. Ми складаємо симфонії, які лікують саму тканину космосу. Ми вчимося бути співтворцями Всесвіту, а не просто споживачами».

Олександр замислився. На Землі праця була тягарем. Тут вона стала найвищою насолодою.

Авторська примітка: Цю главу можна прослухати в озвучці з візуалізацією. Шукайте відео на YouTube-каналі: RA Анімації (Або введіть у пошук: youtube.com/watch?v=S4jltlLDLe8