Симфонія війни

Вірш "Симфонія війни"

Лунає симфонія Пекла, як відрада

Король полів панує над людьми

Не зрадивши собі і предків пам’яті.

П’ятдесят сьома, відбиває всі нападки.

Невидима ворогу, але ім'ям відома.

Кривавим давнім ремеслом прокочується усюди

Де дні нудьги й години бою.

Поки снаряди не долетіли, подумай над буттям своїм.

Вогонь! І ще вогонь, аж поки є снаряд!

Останній довід, коли серце б'ється в ритмі залпів.

Молот Долі, яким кується перемога.

Це грім землі, яким керуєш сам.

Снаряд, що виє у польоті, як пісня смерті ворогам,

і невблаганна музика Ареса.

Як митець, своїм різцем, творить шедевр.

Боєць з гарматою дає надію, що ворог згине.

Що попри всі хвороби і набіги, ти додому вернешся і все.

І все пройде – і біль, і сльози, що гризли днями

і дитя твоє запам’ятає, яку ціну відав ти там.

За тишу в полі, за чисте небо і за усміхнені вуста.

Подобається

#655 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 16.12.2025