Глава 22

Ввечері в ресторан «Зірка», який вже рахувався престижним рестораном Матіаса, приїхали друзі Артура на легкових машинах. Їх було десь восьмеро, і вони, не довго думаючи, стягнули два столи й організували один великий стіл. Відчуваючи себе сміливими гурманами, вони одразу ж попросили делікатес – жаб'ячі лапки, приготовані по-французьки.

Ліана прийняла замовлення і здивовано подивилася на них: такі страви замовляли нечасто. Вона віднесла заказ на кухню, де Жанр і Олег почали готувати. Виникло питання: з яким соусом? Передивившись варіанти, вирішили зупинитися на найавтентичнішому та найдорожому – соусі «Провансаль» на основі вершкового масла, часнику, лимонного соку і щільної парасольки свіжої зеленої петрушки. Цей соус ідеально підкреслював ніжний, схожий на курку, смак самих лапок.

Друзі ж святкували День автомобіліста, і Артур, який порекомендував їм цей ресторан, радив, яке вино вибрати. До жабячих лапок, як і до іншої ніжної м'якоті, як-от курки чи риби, у Франції традиційно подають світлі, ароматні білі вина. Ідеальним вибором було охолоджене вино з регіону Ельзас – «Рислінг» або «Совіньйон Блан» з долини Луари. Їхня яскравість і мінеральність чудово поєднувалися з соусом на основі часнику та цитрусових ноток. Саме таке вино і принесли до столу.

Нарешті, делікатес був готовий. Лапки подавали на невеликій тарілці, гарячими, політими ароматним зеленим соусом, з часточкою лимона і гілочкою розмарину для аромату. Поруч лежали шматочки свіжого багета, щоб макати в соус – це традиційний спосіб. У Франції цей делікатес популярний не стільки через масованість, скільки через традицію: це смак дитинства для багатьох мешканців сільських регіонів, символ незвичайного смакового досвіду та вміння готувати просто, але вишукано.

Компанія з цікавістю скуштувала страву, і їм сподобалося! Артур був радий. Матіас, який стежив за кухнею, також був задоволений. Він вирішив дати Жанру два дні відпустки за те, що той чудово впорався зі складним рецептом. Олег, який допомагав йому з українськими стравами, тим часом приготував до столу картопляні драники зі сметаною – і вони теж дуже сподобалися групі.

Але Олег останнім часом був дуже заклопотаний. У нього жінка була на дев'ятому місяці, і ось-ось мала родити. Він весь час дивився на телефон, рахуючи хвилини до закінчення роботи. Це помітив Макс і, знаючи про ситуацію, вирішив сьогодні відпустити його раніше. «Залишилося всього три дні, іди додому, будь із родиною. Ми тут з Жанром упораємося», – сказав він.

Пообідавши, компанія розсілася по своїх авто і роз'їхалася. Залишився тільки Артур. Він поговорив з Віктором та Інною, радіючи, що все працює гарно і що їй подобається в цьому ресторані.

Тоді Віктор запросив їх на фірмовий коктейль, який він спеціально для них приготував. Це був легкий ігристий «Кир Рояль» (Kir Royal) – елегантний французький аперитив, дуже популярний серед молоді. Він готується просто: в келих для шампанського наливають трохи солодкого лимонно-ягідного лікеру з чорної смородини «Crème de Cassis», а потім доливають охолодженим ігристим вином. Виходить красивый рожево-бордовий напій з фруктовим ароматом і святковими бульбашками.

До них приєднався Макс зі своєю папугою. Всі весело втішалися, слухаючи, як кольоровий птах вигукує: «Смачного!» і сміється на весь ресторан. Ця маленька деталь створила завершальну, досконалу ноту цього вечора.