Глава 1

Париж. Міст Мистецтв, звідки відкривається класичний вид на Лувр і Institut de France. Вітер звиває намисто з кульок з повітря, туристи вішають замки кохання (навіть якщо це заборонено), художники продають свої картини.

Олександра (Саша) — українка з Києва, кондитер. Приїхала до Франції на стажування в відомий патріархальний кондитерський дім, але її новаторські ідеї не знайшли розуміння у консервативного майстра. Вона залишила роботу, розгублена, але сповнена рішучості знайти свій шлях. Сьогодні вона просто гуляє містом, шукаючи натхнення. У неї в сумці лежить блокнот із ескізами тортів, що поєднують французькі техніки з українськими мотивами (мак, вишиванка, черешні). 

Саша стоїть біля перил мосту, намагається намалювати в блокноті Ейфелеву вежу, але в неї не виходить. Вона розгублена і трохи сумна. Раптом порив вітру вириває з її рук блокнот і кілька аркушів з ескізами розлітаються. Один з малюнків — торт «Чорноморський закат» — падає прямо під ноги Матіасу.

Матіас — француз, син власників невеликого, але дуже аутентичного ресторанчика в провінції (у Ельзасі). Він історик мистецтва за освітою, але кулінарія — це сімейна справа і його справжня пристрасть. Він у Парижі на ярмарку регіональних продуктів, щоб представити сир зі своєї ферми. Втомившись від галасливого ярмарку, він пішов прогулятися до мосту.

Він піднімає аркуш і на мить завмирає, розглядаючи незвичайний дизайн. Він не бачив нічого подібного.

— «Вибачте, це, здається, ваше?» — він звертається до Саші французькою.

Вона, збентежена, киває і намагається пояснитися англійською. В цей момент до них підходить Віктор, який спостерігав за сценою. Він з усмішкою втручається рідною українською:

— «Не хвилюйся, землячко. Він хоче сказати, що твій малюнок — це геніально. А він, між іншим, знавець. Матіас, чи не так?»

Матіас, здивований, що Віктор знає його, киває:

— «Це справді неймовірно. Це... кондитерське мистецтво?»

Віктор — українець з Одеси, колишній ресторатор. Приїхав до Франції п'ять років тому, шукаючи «справжнього смаку». Працював офіціантом, помічником на кухні, а теперишка — ерудований гід для гурманів. Він знає кожен куточок з хорошим кафе.

Віктор пропонує піти в невелику кав'ярню поруч, щоб «врятувати решту малюнків від вітру і обговорити такі прекрасні речі за чашкою гарячої кави».

За кавою Матіас розповідає про проблеми сімейного ресторану: батьки старіють, класична кухня вже не так приваблює молодих. Саша розповідає про свою невдачу. Віктор, немов диригент, що бачить весь оркестр, раптом говорить: «А що, якщо... створити щось нове? Не тут, у Парижі, а в маленькому ельзаському містечку. Ресторан, де французькі продукти зустрічаються з українською душею. Матіас — м'ясо, сири, локальні продукти. Саша — десерти, які будуть справжньою сенсацією. А я... я знаю, як про це розповісти клієнтам».

Зустрічаються три пари очей, повних сумнівів, але й надії. Іскра ідеї запалена.