Розділ 6

Увечері цього дня Юстин перед сном вирішив вийти подихати свіжим повітрям у дворі маєтку. Він помітив, як під світлом ліхтаря сиділи дядько Бен та дядько Флім і про щось дискутували. Юстин підкрався ближче, присів уздовж стіни, щоб непомітно підслухати розмову. Він усе намагався зрозуміти, з чого раптом був цей несподіваний батьків візит у Клірвел. Тож, причаївшись, він став прислухатися в надії щось дізнатися.
— Ти неабияк стривожив мене своїм листом, Фліме, — почав дядько Бен.
— Ти не боїшся за дітей?
— Облиш, Бене. Ті варвари вже стільки років сидять у закутках країни й досі нічого не вчинили. Я не можу просто покинути все, що таким важким шляхом набув, лише через те, що побачив цього покидька Реніто у своєму місті.
Після цих слів дядько Бен неабияк розлютився. Піднявшись, він почав гучно обурюватися на друга.
— Ти вже забув? Забув, що вони зробили п’ятнадцять років тому?! Забув… цю жахливу пожежу?!
У невеликій паузі з очей Бена стрімко покотилися сльози.
— А я… Я все чудово пам’ятаю. Пам’ятаю, як учора! — ковтаючи сльози, болісно згадував чоловік.
— Ти пережив те саме, що й я. Рута зазнала тієї ж долі. То чому… Чому ти?.. — спогади подій, схоже, лезом різали серце чоловіка. Спостерігаючи за спокійною реакцією давнього друга, він не міг підібрати слів.
— Ми… — зітхнув дядько Флім. — Ми достовірно не знаємо, чи справді ця пожежа — діло рук Реніто, — холодно відрізав він.
— А кого ж іще, Фліме?! Розкрий очі! — тремтячи від, здавалося, бездумності товариша, крикнув дядько Бен.
— Я наполягаю, щоб до кінця тижня ти перепоручив свої обов’язки, зібрав синів і тікав з нами! — злісно закінчив він і швидкою ходою залишив друга.
Згодом подвір’я покинув і дядько Флім.
Сутінки все більше поглинали подвір’я. Та Юстин усе ще сидів уздовж стіни, роздумуючи над підслуханим. Те, що він почув, змусило хлопця неабияк стривожитися. Ще більше поглиблювала хвилювання батькова згадка про пожежу.
— Що батько мав на увазі? Він говорив про ту саму пожежу, яку я пам’ятаю? — роздумував Юстин.
Хлопець згадав, як йому було вісім років, коли вони востаннє відвідували дядька Фліма всією сім’єю. Ця поїздка поділила його життя на «до» і «після». Тоді мати була ще поряд із ними. Мати Юстина та мати хлопців були добрими подругами, як і дядько Бен із дядьком Флімом.
Одного дня, поки сини з татусями були в місті, в одному з крил маєтку дядька Фліма здійнялася сильна пожежа. Тоді дядько Бен доручив слугам зібрати речі дітей і швидко відвезти Юстина з крихітною Глорією назад додому, в Астервіль. Батько хотів приховати від старшого сина факт пожежі. Однак Юстин почув розмови слуг і все зрозумів.
А потім батько повернувся додому. Сам. Без матері. На розпитування хлопчика Бен твердо заявив, що мати кинула їх, і заборонив більше розпитувати про неї. Ці болісні спогади час від часу спливали в пам’яті Юстина. Він ще тоді був достатньо розумним, щоб розуміти: у батькових словах щось не так. Але водночас — надто вразливим, щоб опиратися такому тлумаченню подій.
Хлопець ще довго не міг заснути, прокручуючи в голові вчорашню підслухану розмову. А зранку юнак вирішив піти до міста, щоб розвіятися.
Прямуючи вулицею, він раптом стикнувся з Глорією, яка йшла до таємного будиночка Люка. Вони домовилися, що кожного ранку Лукас навчатиме дівчину гри на фортепіано. Та щоб не наражати на ризик Люкову таємницю, вони приходили на місце порізно. Юстин щиро здивувався, побачивши сестру так рано в місті, адже зазвичай дівчина любила довго подрімати.
— Юстине? А що ти робиш у місті так рано?
— Мене більше цікавить, що тут робиш ти — одна, ще й так рано?
— Я… — розгубилася дівчина. — Я… прийшла на ринок. Учора придбала тут відмінні смаколики за рогом, тож іду по нову порцію, — надмірно посміхаючись, відповіла Глорія.
— Н-ну, гаразд, — мовив Юстин, недовірливо глянувши на сестру, й пішов у своєму напрямку, ще кілька хвилин підозріло стежачи за нею поглядом.
Неспішно пройшовши кілька кварталів, хлопець раптом остовпів. За одним із прилавків він побачив молоду жінку. Жінку, яка так нагадувала його матір. Його накрив цілий вир емоцій: вагання, заперечення, питання, надія.
А раптом?.. Ні, неможливо. Юстине, зосередься. Та все ж… а якщо батько таки не збрехав?