У місті, яке найбільше асоціюється із кавою та маленькими кав’ярнями, стоять безліч кіосків із апаратами для кави. Обладнання там достойне і не дешеве. І кава виходить із них смачна, але щось все ж не те. Ні тобі затишку, ні душевної розмови, ані романтичного настрою. Інколи, звичайно, трапляються цікаві баристи, які можуть перекинутись декількома словами, а ще чудернацькі наліпки для чайових – на море, відпочинок, курси англійської (німецької, французької), на комуналку, навіть на книжки була (отримала найбільші чайові за оригінальність). Та найбільше турбує те, що купуючи каву у кіосках, ти наче відвертаєшся від магії маленьких затишних кав’ярень, де готують каву у турці, від можливості хоча б не надовго відволіктись від турбот навколишнього світу і помріяти, зустрітись із другом чи подругою, коханою чи ледь знайомою людиною і посидіти в затишному приміщенні та задушевно поговорити про щось. А ще відсторонюєш себе від історії міста та його легенд, які дивують та захоплюють.
Та більшість купує каву у кіосках, похапцем її випиває та поспішає далі, забуваючи про те, що життя занадто швидкоплинне. Можливо було б варто зупинитись на мить і посидіти у затишній кав’ярні? Відчути неймовірний аромат кави, з’їсти смачного сирника та помилуватись прекрасним інтер’єром? Врешті побачити красу у буденних речах? Та відповідь завжди буде однакова – ми завжди кудись поспішаємо і часу на маленькі радості в нас немає.