Зимова казка

                   ***

Сонечко сховалося за хмари ,                                    Сірі зимні хмари снігові.                                                   І сніжинок білі-білі чари                                               Нам приносить вітер- сніговій.    

Замете за ніч доріжки й стежки,                           Шапки вдягне просто на дахи,                       Заметіль зимова Білосніжка                           Зробить все що зараз до снаги.

Зоря

 Як гарно в нас займається зоря

І осінню, і влітку, і весною.

 Й тоді коли в снігах земля,

 Холодною і довгою зимою.

 Сніги іскряться наче діамант,

 Перлинами виблискують віконця .

Так гарно хоч пиши романс

 І проспівай його хвалою сонцю.

 Рожевим сяйвом сонечко встає 

Й заходить ніжно-ніжно зашарівшись.

 Хіба ж не щастя, що краса ця є

 Й зважать на неї наш талант зберігся 

Сніжить

Сніжить, лягає вже зима .

Холодний день вже ближче до обіду,

 А я дивлюсь що заметіль сама 

Стає стабільнішою, дужчає із виду .

А чи ж лежатиме цей білий сніг,

 Чи буде тануть, наче та цукерка,

 Котру наш січень просто не зберіг? 

 Й калюжа з неї буде вже не перша. 

Вода стоятиме обіч доріг

 І небо буде не позимньому ясніти.

 Синичка ,ніби навесні,

 У лісі буде ніжно так дзвеніти.

 Надвечір у затишку комарі 

Товктимуть ступу не в своїй порі,

 Серед зими трава в саду зелена,

 Хоч невелика а така густа ...

Так любо

Так любо: тихенько, затишно...

 В зимовій дрімоті всі сосни стоять .

Високі, зелені і гарні та пишні.

І наче б радіти і серцю співать.

Але виринає із прикордоння 

Звук вибуху,й не одного. 

Затьмарилось ясне зимовеє сонце,

Журба завітала до серця мого .

Забилася думка у мозку голубкою,

 Що ніжними крильми усіх обійма.

 Ціною життів оця тиша дається ,

Дорожчої ж точно ціни вже нема.

Скоро зима

А скоро вже й зима настане ,

Побілить все своїм сніжком,

Морозом щічки зарум'янить, 

Замостить став своїм містком.

З дітьми у сніжки буде гратись. 

Поставить нам сніговика ,

Стежинки буде замітати, 

З замета зробить козирка .

Садок під сніжним покривалом 

Попросить до весни спочить.

Сніг 

Засніжило, застелило простір білим ,

Сніг пухкий неначе новий килим .

Потопає слід у білий сніг. 

І нема без снігу вже доріг. 

Сніг на вітах і на травах ,на дахах,

На малесеньких галузочках                                           Й на вікових старих дубах.

Зимовий вечір 

Вже сонечко до заходу мандрує

І хмари дивні сутінки цілують. 

Вони за днем, мабуть, сумують,

Бо довгий сон зимова ніч веде.

Іще довгенько засинатиме село. 

Ще буде чути від розмов уривки, 

То поклик голосний до когось зрине, 

Машина випадкова прогуде. 

Так є, так буде, так було. 

А я стою і мрію на подвір'ї,

І думки ніби птахи пролітають: 

Що день один вже прожило село, 

А з ним і я живу і ним милуюсь.

Ось річечка, що колисала верби,

А там тремтять осички молоді, 

Такі високі осокори в небо линуть ,

А тут берізки ,як сестрички ,білі 

Від вітру гнуть своє віття. 

А осінню тут клином журавлі летіли, 

І сіяв трактор збіжжя до ріллі. 

У надвечір'ї згадую і весни,                                       Коли розмай сміється живучи.

Рум'яне літо крутить перевесла ,

Від нас так швидко в осінь ідучи. 

І знов зима, біліють дні снігами...

Лютий 

Лютий облизня зловив 

Він не плакав ,не грозив, 

А капіль з дахів пустив! 

В надвечір'ї ,під кінець, 

Він покликав морозець. 

Застелив калюжі щільно, 

На ставку понад водою 

Жартував чогось з вербою, 

Рано віти зеленив,

 Ніби весноньку зустрів.

Вітер теплий з рання дув, 

Ніби лютий і не був. 

Знову дивляться калюжі 

Оком синім небайдужим.

Втік скоресенько сніжок, 

Шапочку зронив стіжок, 

А на лузі ,у воді,

Сонця бризки золоті 

Усміхаються тобі. 

Це зима чи вже весна 

З нами дражниться ясна? 

Холодний спокій

Над полем ще співає завірюха, 

А сонце підглядає світлим оком, 

Чи не прийшла весна 

В гостину вже до нас? 

Пресвітлий та холодний спокій...

Ось лютий ще холодними вітрами 

Постудить трохи снігову перину, 

Засвітить блискіток армади серед днини 

І випробує нас п'янким теплом.

Намалюємо картину 

Давайте намалюємо картину. 

Ми небо зафарбуєм синім, 

По ньому, як кораблики малі,

Порозкидаєм зорі в місячній імлі. 

Зобразим місяць молодий на небі, 

Холодну хмару сиву намалюєм, 

Бо зиму пишем на своїй картині, 

Морозні візерунки на вікні, 

Вони химерніші вже день при дні. 

Змалюєм спокій в світі на картині тій,

Де не тривожить душу нам воєнний буревій. 

Зимові забавки 
Новий рік на поріг, 
За віконцем білий сніг.
Надворі - Метелиця
Білим снігом стелиться.

Завтра гляне сонечко
У моє віконечко.
І пустунчик морозець

Зарум'янить щічки.                                                           Та зодягне рученята 
В теплі рукавички.

Мама взує чобітки,
Шубку теплу вдягне.
І побіжу до річечки,
Що льодом затягнута.

День сонечко погуляло,
Усіх поласкало,
А на ніч морозець 
Трудитись позвало.

Казка
Закинув вечір на небо зорі.
За руку місяця вивів гуляти.
А от вітриську не дав поспати
І він так звучно гуде вгорі.

Коня сідлає, згубив сідельце,
За гриву взявся і полетів.
А за віконцем, а за віконцем 
Пішов біленький-біленький сніг.