22. Засвоєний урок

До палати увійшли Маркіян з Христею. Гліб ледь втримав маску спокою, таку, яка б не видала його розчарування. Ну чому ці двоє зайшли саме зараз?

— Ну що тут? — бадьоро запитав Маркіян. — Порядок?

Коли Гліб поглянув на друга, то відчув ще дещо… Він відчув провину за те, що сталося. За те, що фліртував з Лією, коли вони були наодинці.

— Так, дякую, мені вже значно краще, — відповіла Лія. Їй було досадно, що вони увійшли так невчасно. Але нічого не поробиш…

— Певно, я вже піду, втомився в машині півдня їздити… Одужуй, Ліє!

 — Дякую, буду одужувати, — вона поглянула на нього якось так… Немов хотіла сказати, що зрозуміла те, про що він мав намір заговорити. 

Він теж подивився на неї. Все ніби завмирало, коли їхні погляди зустрічались.

— До речі... А чого це ти був в машині півдня? Хіба не був в офісі? — запитав Маркіян. 

— Я був у місті і працював, їздив по готелям, добре, піду, у мене ще зустріч, — Гліб сказав це впевненим голосом і Маркіян та Христя попрощались з ним, після чого він вийшов. 

Але Лія зрозуміла, що він сказав неправду. Бо бачила в Інстаграмі, що ще вранці він був у Львові. Отже приїхав так швидко заради неї, тому, що хвилювався за неї… Ця думка її приємно вразила і змусила серце забитися частіше.

Коли Гліб їхав додому, він почувався дуже дивно. Він був з одного боку дуже щасливий через те, що трапилось між ними. Він взагалі не памʼятав, коли був такий щасливий, як тоді, коли вони говорили наодинці. Хоча, може він собі все це просто надумує? Ну що між ними трапилось? Може, Лія просто ввічлива. Вона дійсно ввічлива і добра. 

Але йому не можна з нею і далі зближуватись. Якщо вона все зрозуміє, якщо Маркіян зрозуміє, або Христя… Що тоді буде? Вони з Христею мали брати участь у конкурсі, вони були напарницями. 

Може, Гліб просто щось не так зрозумів, так, таке могло трапитись. 

Хоч він і намагався впевнити себе в подібному, але виходило погано. Саме коли він вже підʼїжджав до будинку, його телефон задзвонив. Він увімкнув гучномовець.

— Глібе, чому ти поїхав, ти ще мав бути у Львові? — невдоволено сказав батько. 

Він рідко був невдоволений Глібом. Власне, майже ніколи. Тому що Гліб завжди все робив ідеально, це була частина його плану. 

— Там все практично готове, я повернусь завтра. Водій мене відвезе назад, — це все він придумував на ходу. — Але мені треба було приїхати сьогодні до Києва. 

А це була правда. Він не міг не приїхати. Кинув все, і зробив би так знову хоч мільйон разів, навіть якби батько за це його відсторонив від справ. Було дивно розуміти, що просто заради того, щоб впевнитись, що з Лією все в порядку, він був готовий на подібне. І це не був якийсь складний моральний вибір. Лія була вище апріорі. 

 — Чому? Навіщо кататися туди-сюди? Чи ти завів собі дівчину, яка не може без тебе й дня прожити? Ти ж памʼятаєш, що відбулось, коли ти збирався одружитися? Я думав, ти засвоїв той урок в свої двадцять два раз і на все життя…