21. Близько...

Лія відчула, як їй стає тепло всередині, немов десь у сонячному сплетінні загорілася велика лампочка.  Вона була така щаслива бути поряд із Глібом, розмовляти з ним, відчувати, що він турбується про неї. Але щось ніби муляло, як маленький камінчик, що потрапив у взуття. І вона наважилася запитати:

— А що то за дівчина була з тобою на фото?  Така, руденька…

— То менеджерка, я навіть імені її зараз не згадаю, показувала мені все там. По готелю. Загалом, підлегла, — відповів Гліб. — Ти слідкуєш за моєю інстою… Я теж слідкую за твоєю, — зізнався він. 

— Мені сподобалися фото, де ти в тренажерці, — сказала вона і знітилась, подумавши, чи не занадто це нескромно. 

— Значить, буду виставляти такі частіше, — він усміхнувся. Серце забилось частіше. Він відкрито фліртував з нею, хоч і не планував… Точніше, планував не фліртувати. 

 — Добре, буду ставити “сердечка”, — відповіла вона, і подумки продовжила: “Крім тих, де ти з дівчатами…”

— Що кажуть лікарі? Коли конкретно тебе випустять? А то твоє "скоро" — дуже розмите. Я думав, ми сходимо в кіно. Всі разом, — одразу додав Гліб. — І ще одне... Мені теж подобаються твої фотки. Особливо на концертах. До речі, того разу, коли почув тебе вперше, це було дуже незвично. Мені дуже сподобалось, хоч я і критикував вас. Пробач.

Він нервував. Чорт. Він реально нервував і ніс якусь дичину. Взагалі не був на себе схожий… І почувався через це дивно. Він хотів бути перед нею не таким. 

 — Дякую, — Лії було так приємно це чути, що вона відразу відчула себе значно бадьорішою. — Буду проситися, щоб завтра виписали. Треба репетирувати, конкурс скоро…

— Впевнена, що тобі не варто відпочити трохи довше? — він зазирнув їй в очі. Він дійсно хвилювався за неї, це було видно. — Конкурси нікуди не втечуть.

— Та в мене просто низький тиск, таке бувало й раніше, що відключалася на кілька секунд, — вона усміхнулася. — А зараз уже все добре, навіть почуваюся повною енергії, як ніколи!

— Я обовʼязково прийду на наступне змагання, — він ковзнув поглядом по її долоні, яка була так близько… Ні, йому навіть не можна думати про таке. В жодному разі йому не можна торкатися просто так… Вона подобається Маркіяну. І він їй теж подобається. Вона сама сказала, що він милий.

— Приходь, — вона простягнула руку і торкнулася його долоні, так, немов прочитала його думки. — Я буду дуже рада…

Певно, десь в цей момент він зрозумів, що заперечувати очевидне вже немає сенсу. Вона йому не просто подобалась, тут було щось глибше. Бо ніколи від чужих дотиків він не відчував нічого подібного до того, що відчув зараз, коли не він, а вона сама, по своїй волі, торкнулась його. 

В голові пронеслась думка плюнути на все і сказати це прямо зараз. Так, друг образиться. Дуже. Може, навіть вони перестануть дружити, але… 

Однак щойно Гліб облизнув пересохлі губи і розтулив рота, щоб сказати це, він почув, як двері до палати відчинилися, і Лія прибрала свою долоню.