20. Зустріч

На роботі у Гліба все проходило, як треба. Майже всі нюанси були вирішені. Від рудоволосої підлеглої він морозився, як міг. І чомусь відчував за це провину. А вона все вішалась і вішалась, чим дратувала його ще більше. Але Гліб не став відшивати її ще сильніше, бо треба було завершити підготовку нормально, без істеррик і непередбачуваностей.

Він відбув тут всього половину строку, вони в принципі встигали все зробити. Гліб навіть сподівався, що можливо, завершить підготовку на тиждень раніше і тоді буде в Києві вже днів за сім.

І це піднімало йому настрій. 

Але в понеділок цього останнього тижня прямо посеред дня йому подзвонив Маркіян. Друг рідко дзвонив вдень, знав, що Гліб страшенний трудоголік і не любить, коли його відволікають від роботи. 

Тому Гліб одразу вирішив, що це щось важливе, і, закривши за собою двері свого тимчасового кабінету, відповів на виклик:

— Алло?

— Привіт,  ти ще не повернувся з відрядження? Тут Лія потрапила в лікарню, — сказав друг. — Можемо всі разом піти провідати, якщо ти в Києві. 

Гліб поглянув на час. Якщо він виїде до Києва прямо зараз, то буде годин за пʼять. Якщо гнатиме швидко, то може навіть за три-чотири. Зараз була перша. 

Сказати, що він ще у відрядженні — значить розкрити зайве.

— Я вже якраз в Києві, треба дещо зробити, а далі зможу бути у неї десь о пʼятій, — сказав він спокійно, але потім все ж не витримав: — Як вона? Що трапилось?

 — Наче втратила свідомість, — сказав він. — На репетиції. Христя викликала “швидку”. Я думаю, це через дієти. Дівчата вічно на них сидять…

— Вона дійсно мало їла, коли ми тоді були в ресторані, тільки поколупала салат, вибрала креветок, — сказав Гліб. Чомусь він трохи злився. Невже Лія дійсно мордувала себе голодом? Це так нерозумно… 

— Ну, я тепер буду стежити, щоб вона добре харчувалася, — сказав Маркіян. 

Чи означало це те, що Маркіян збирався бачитись з Лією частіше? І наодинці? Гліб не знав. Але думав, що саме це друг і має на увазі, бо як інакше прослідкувати за подібним?

— Добре, тоді я піду попрацюю трохи. І побачимось в лікарні о пʼятій? Дай адресу...

***

Мчав він так швидко, що завтра, певно, прийде купа штафів. Навіть водія не взяв, бо той сказав, що йому треба година для зборів.

Приїхав під лікарню о пʼятій десять. Запізнився. 

Коли пройшов усередину, його провели до необхідної палати, а Маркіян з Христею якраз виходили.

— О, ви вже побували тут, — сказав він спокійно. — Зайду тоді привітаюсь.

— Добре, ми думали просто, що в тебе не вийшло, — сказав Маркіян. — Зайди, звичайно. 

— Ми почекаємо тебе на кріслах в зоні очікування, — Христя усміхнулась йому. 

— Ага, — Гліб кивнув і зайшов до палати, прикриваючи за собою двері. Серце дуже швидко билося, коли він побачив Лію на лікарняному ліжку і всю в білому…

Він підійшов ближче, сів на стілець поруч. Треба щось сказати.

— Привіт… — тільки й вимовив. — Як ти?

— Добре, — вона слабко усміхнулася. — Дуже рада тебе бачити…

— Що це за лікарня… Може, треба знайти кращу? Що трапилось? Це тому що ти мало їси? — він, розхвилювався і здається, вперше закидав її стількома питаннями одразу. Хоча, ні. Вперше було на балкончику в ресторані.

— Я думаю, мене скоро відпустять, — тільки й сказала вона. На її блідих щоках з’явився рум’янець. — Дякую за турботу… Думаю, мені й справді треба краще їсти…

— Маркіян казав, що прослідкує за цим, — Гліб чомусь зітхнув. — Пробач, я навіть без квітів, чи чогось смачного, — він звернув увагу на букет класичних червоних троянд, який стояв на тумбі. Певно, це було від Маркіяна.

 — Так, Маркіян дуже милий, — Лія усміхнулась. — Не турбуйся, в мене все є. Я дуже рада тебе побачити…

— Краще б ми побачились десь в іншому місці, аніж тут, — він раптом ледь торкнувся кінчиками пальців її долоні. — Будь ласка, роби все, що кажуть лікарі. І їж більше. Ти і так струнка і дуже красива, тобі ті дієти не треба.

***

Привіт, це книга-серіал, щовечора тут виходять нові глави-серії. Щоб не загубити історію, зареєструйтесь на сайті через фейсбук або пошту, це займе у вас буквально пару хвилин. Після цього ви зможете додати книгу до бібліотеки і ніколи її не загубите.