19.  Шокуюче

Того ранку  Лія ледве встала з ліжка. Подумала, що може, підчепила якийсь вірус. Ще цього їй не вистачало, кажуть, у місті ходить якийсь грип з важким перебігом і ускладненнями… Поміряла температуру — вона була нормальна. Та й нежитю чи кашлю не було, горло не боліло. Тому вона прийняла душ, вдягнулася, снідати не хотілось, лише випила чашку чаю. І поїхала до консерваторії. 

Коли зайшла до аудиторії, побачила Христю, вона теж зустрілася з Лією  поглядом і замахала рукою:

— Привіт! Щось ми останнім часом менше спілкувалися, — сказала вона, коли Лія вже сіла біля неї. — Пробач за ті ревнощі… Певно, я перегнула палицю… Просто він мені дуже подобається, — Христя зітхнула. 

— Я не ображаюсь, — відповіла Лія. Вона була рада, що подруга вже не сердиться на неї. А тоді вона згадала запитання Остапа і поцікавилась: — А ви з Глібом уже ходили на побачення?

— Ну, хіба що ото з вами, — вона зітхнула. — Він же поїхав у відрядження… Маркіян сказав. Щось там з новим готелем. Треба до речі поглянути, що там в його інстаграмі, — Христя схопила телефон і відкрила інстаграм, і Лія побачила, що та насупилась. — А це ще хто? — і показала Лії фото, де Гліб стояв поруч із рудоволосою блідою дівчиною в діловому костюмі, а на фоні був готель. Дівчина поклала руку йому на передпліччя і усміхалась. Підпис був наступним "Вже скоро!"

 — То, може, якась його колега, — не дуже впевненим голосом промовила Лія

—  І чого це вона розпускає свої руки? — насупилась Христя. — Може, він там і спить з нею? А мені морочить голову? 

Лії стало сумно, вона подумала, що цілком може бути, що Гліб не ставиться серйозно ні до Христі, ні до неї самої. А вони вже навигадували собі казна що…

— Але дивись… Вона мені нагадує тебе… Здається, — подруга поглянула на Лію. — Волосся, шкіра… Дивись!

— Ну, трохи схожа, і що? — Лія не могла зрозуміти, що Христя має на увазі. — Зараз багато дівчат фарбуються в руді відтінки…

— Ой, не важливо, — Христя махнула рукою. Знову її настрій став не дуже хорошим. Але саме в цю мить якраз прийшла лекторка…

***

Після занять вони перекусили в кафе при консерваторії і пішли на репетицію. Але Лії все одно було недобре. Вона не хотіла казати про це Христі, знаючи, що подруга буде хвилюватися. Їй хотілося просто швидше дістатися додому і лягти до ліжка. Кожен рух давався дуже важко, перед очима ніби клубочився туман. Але вона старалася грати без помилок, добре, що рука була вже набита, можна було робити це на автоматі.

І все ж якоїсь миті вона відчула, що їй бракує повітря. Опустила скрипку і взялася руками за горло. Хотіла щось сказати, і тут у вухах зашуміло, в очах потемніло… Лія втратила свідомість…

Розплющивши очі, побачила над собою білу стелю з круглим плафоном люстри і зрозуміла, що вона не вдома. Пам’ять поверталася уривками. Чомусь згадала те фото — Гліб з дівчиною, її рука на його плечі… Потім репетицію, задуху, запаморочення. Відразу страшенно захотілося води. 

 — Пити… — прошепотіла пересохлими губами. 

Їй подали води, а потім сказали:

— Як ви? Тут прийшли ваші друзі… Вони дуже переживають, мені їх впустити?...