19.  Саме той і саме та

Він нервував і метушився. Обидва ці дії не були властиві Глібу, але коли справа торкалась Лії, то все одно він нервував і метушився.

От і перед її приїздом він думав, як же все влаштувати якнайкраще. Хотілось, щоб вона запамʼятала їхнє перше побачення. 

Обрав ресторан морепродуктів. Він все ще мало знав Лію. Не знав, що вона любить, окрім морепродуктів. Замовив відокремлений столик в спеціальній кімнаті, стилізованій у східному стилі. З теплою підлогою, куди треба входити без взуття і сидіти дуже близько. Там було приглушене світло і все, що треба для романтики. Він купив букет квітів. Спочатку хотів купити щось не дуже велике, ну але коли зайшов до квіткового, побачив великі червоні троянди і не міг стриматись: купив всі, що були у вазоні.

Коли вже приїхав на вокзал з букетом і потяг якраз підʼїжджав, його телефон споваістив про повідомлення. Гліб думав, що то Лія, тож одразу відкрив переписки. Але це виявилась Христя: 

" Привіт, може кудись сходимо разом?” — запитувала вона.  

"Пробач, але ні." — написав він спочатку, а потім все ж трохи виправив: "Пробач, але я зайнятий". І заблокував екран. Потяг якраз зупинився на платформі. І Гліб пішов шукати потрібний вагон.

Знайшов доволі швидко і якраз в той момент Лія виходила. Він підхопив її чемодан і поставив на перон, а сам простягнув їй вільну від квітів руку, щоб допомогти зійти з потяга.

Усміхався, як ідіот. Вона робила його щасливим однією своєю присутністю:

— Привіт, це тобі, — простягнув їй квіти, коли вони трохи відійшли від вагону.

 — Дякую, вони дуже гарні, — вона усміхнулася, дивлячись йому в очі. 

— Червоні троянди може трохи нудні, але вони означають справжні почуття, — сказав Гліб трохи схвильовано і облизнув губи. Йому хотілось поцілувати її. 

 — Це мої улюблені квіти, — Лія була дуже красива цієї миті. Її очі сяяли, на щоках був легкий рум’янець. 

І Гліб не втримався. Подався вперед і легенько чмокнув її в кутик губ. Ніби в щоку, але не в щоку. Знову вкрав дотик… 

 — Я дуже чекала цього вечора, — прошепотіла вона. 

— Я теж, — він усміхнувся. — Ходімо. У нас за планом вечеря. Я дуже скучив…

***

Коли офіціантка в справжньому кімоно завела їх до стилізованої їдальні в східному стилі, прийняла замовлення і пішла, Лія вражено ахнула:

 — Як ти знав, що я люблю все східне? — вигукнула вона. 

— Не знав. Я багато чого про тебе не знаю, але хочу дізнатися, — сказав він чесно, коли вони вже сідали на теплу підлогу, на якій були спеціальні подушки. Були близько, як він і хотів. Він відчував аромат її парфумів, і це трохи бентежило. Збентеженим Гліб не бував ніколи і ні з ким, окрім Лії.

Торкнувся долонею її плеча, пригорнувши її до своїх грудей. Певно, вона чула, як швидко бʼється його серце навіть від такої невинної близькості.

— Я сказала про нас своїй мамі, — тихо промовила Лія. 

— Певно, їй я здався ненайкращою партією для тебе, — припустив Гліб схвильовано. — Враховуючи все те з Христею і Маркіяном…

— Я не вдавалася в подробиці щодо Христі з Маркіяном,  — зізналась вона. 

— Коли я поруч з тобою, мені хочеться бути кращим, ніж я є, — сказав він їй на вухо. 

 — Ти найкращий, — прошепотіла вона у відповідь. 

І він не стримався. Все ж торкнувся своїми губами її, відчуваючи, як серце буквально вистрибує з грудей. Ще ніколи в житті він не хотів нічого так сильно… І ще ніколи не був таким щасливим, як зараз… 

Але тоді Гліб не знав, що щастя може бути дуже швидкоплинним…

***

Цей поцілунок був таким несподіваним і  разом з тим довгоочікуваним. Лія  почувалася дуже щасливою, всі проблеми і негаразди відійшли на задній план. Вона хотіла б, щоб такі побачення відбувалися якомога частіше, хотіла б не розлучатися з Глібом навіть на короткий час.

— Я дуже хочу, щоб ми поскоріше їм розповіли, — вона зазирнула Глібу в очі. 

— Мій батько, точніше, вітчим, не має дізнатись раніше часу, — пояснив Гліб. — Одного разу він вже нашкодив людині, яка була мені важлива. Навіть два рази, Ліє. Один раз це була моя матір. Інший — дівчина, яка мені подобалась. Те, що він зробив з другою… — він стис губи в тонку лінію і відвів погляд. — Він — хворий. Я маю спочатку придумати, як захистити тебе. Він вже погрожував. Правда, Христі. Тільки це і тримає мене зараз від того, щоб всі дізнались.

 — Він думає, що ти зустрічаєшся із Христею? — здогадалася вона. 

— Так, — Гліб кивнув. — Він стежив за мною. Коли він сказав цю погрозу, я розбив його обличчя.  Вперше в житті зробив подібне. Я планував помститись йому за все, що було в минулому, і для того прикидався ідеальним спадкоємцем. Але маска тріснула, коли він погрожував. Бо я подумав, що як він дізнається про тебе? І не зміг стриматись.

— Тепер він може захотіти тобі помститися… — зітхнула вона. 

— Я все ж сподіваюсь, що він надто сильно любить фірму і не захоче залишити її без спадкоємця, хай і не його крові. Інших у нього все одно немає, — відповів Гліб. — А мені треба всього пару тижнів. Я виконаю свій план і тоді вже він залишиться без нічого. І я не буду переживати за тебе.