18. Погрози та щирість

Коли наступного дня батько викликав Гліба до себе додому, Гліб був дуже напружений. Виклик не в офіс, в вихідний день, означав тільки одне: батько щось замислив. Хоча, Гліб це і так знав після того стеження на ковзанці.

Він все ще не придумав, як захистити Лію, коли він кине Христю, а та — Маркіяна. Авжеж, можна було просто кинути все і забрати Лію. Але тоді роки праці Гліба заради помсти не виправдаються, Гліб цього не хотів.

Він прийшов, як вони і домовились. Батько сидів на барі і пив віскі. 

Гліб підійшов і запитально поглянув на нього.

— Що ти хотів? — певно, вперше він не вдягнув маску ввічливості, хоча б холодної. 

— Хочу, щоб ти поїхав у відрядження за кордон, — сказав він. — Є можливості налагодити співпрацю з важливими партнерами. Але треба там побути місяць чи два, з усіма познайомитися, укласти угоди…

— Я не поїду, — слова вирвались легко, ніколи ще так легко не виривалися, коли він говорив з батьком. Зараз він ще не міг сказати йому всього, але принаймні в такому більше обманювати не буде. — У мене є плани на найближчий місяць. А там подивимось, — додав, щоб згладити різку відповідь. Само собою, за місяць все кардинально зміниться і вітчиму буде не до відряджень Гліба. — Відправ когось іншого.

 — Це через ту дівчину? — батько зневажливо усміхнувся. — Христину? Дівчата приходять і йдуть, а бізнес має бути на першому місці!

— Я все сказав, — я схрестив руки на грудях. — Я не поїду. І ще одне… Я не хочу, щоб ти стежив за мною. Це тільки моя справа, я щодо Христі.

 — Ти дурний, — він скривився. — Думаєш, що вона чимось відрізняється від тих, інших дівчат? Усі люблять гроші, якщо я їй запропоную кругленьку суму, то вона тебе кине і оком не моргне…

— Не кине, — Гліб знизав плечима. Власне, Христя була з багатої родини і вчепилась в нього так, що він сумнівався, що вона його кине навіть за мільйон доларів. Хоча він би, може, не відмовився. Аби ж тільки батько відчепився від нього і не дізнався про Лію… Ніяк не скривдив її. 

Пропозиція грошей — це взагалі не страшно. Батько, схоже, вже втратив свою хватку.

— Хочеш, я тобі доведу, що кине? Як кинула Марина, — батько простягнув руку, немов збирався побитися об заклад. 

Гліб лише на мить уявив, що батько спокусить Лію, як Марину, але цього вистачило. Рука немов рухалась сама. Удар був сильний і різкий, неочікуваний. Батько впав з барного стільця. З його носа потекла кров.

— Якщо ти торкнешся її, я тебе знищу, — Гліб не впізнавав свого голосу. 

— Ти про це пошкодуєш, — процідив він, підіймаючись на ноги. — Я тебе попереджаю…

— Я теж тебе попередив, — відповів він тим самим тоном. 

А потім розвернувся і пішов геть.

Вперше в житті він розмовляв з відчимом в такому тоні. Вперше в житті він його вдарив. Розумів, що це може нашкодити плану, але в ту мить, коли він уявив вітчима поруч із Лією, він не зміг стриматись. 

І не шкодував про це. Це було правильно. Зараз він ненавидів вітчима ще більше, ніж раніше. Два рази ця людина мало не вбила його морально. Третього разу не буде… Гліб вбʼє його першим…

***

У суботу в батька Лії був ювілей, йому виповнювалося п’ятдесят років. Звісно, батьки чекали її у цей день, тож вона напередодні написала Глібові:

“Я їду на два дні до батьків, буду скучати за тобою.”

"Теж буду скучити. Ти повертаєшся в неділю чи в понеділок? Якщо в неділю, то о котрій?"

“В неділю увечері, думаю, десь о сьомій”, — її серце забилося частіше, невже він її зустріне? 

"Зустрінемось? Можу зустріти тебе, а потім повечеряємо разом", — запропонував Гліб.

“Так, я буду дуже рада”, — написала вона.

Відчувала радість від того, що вони побачаться удвох, без супутників. А може, він навіть зайде у гості, як того разу?

 “Напишу, коли вже буду під’їздити до Києва”, — додала за пару секунд. 

"Добре, до зустрічі", — написав Гліб.

І теж додав ще одне повідомлення:

"Люблю тебе."

Вона перечитувала ці слова знову і знову, і її затоплювало якесь тепло, було так солодко…

“Я теж тебе люблю”, — відповіла Лія. 

***

Батьки дуже зраділи її приїзду. Лія допомагала мамі готувати святкові страви та накривати на стіл. Мама розпитувала про її успіхи в навчанні, про конкурси, а потім раптом запитала:

— А хлопця ти ще не знайшла?

Лія відчула, що червоніє. 

— Так, мені подобається один хлопець, і здається, я йому теж, — сказала вона, продовжуючи нарізати овочі на салат. 

— Ого! Вперше чую від тебе подібне! Хто він? Теж музикант? — поцікавилась вона. — Музиканти мало заробляють… Не те щоб я була дуже меркантильна, але я хочу, щоб ти могла на когось покластись. Бо твоя професія… — мама зітхнула. — Не думай, що ми з татом не цінуємо того, що ти робиш, але все ж таким важко буде заробляти на життя гідну суму… Особливо, якщо в родині буде два музиканти… А що буде, коли зʼявляться діти?