17. В кіно і після

Його страшенно бісила Христя. Взагалі бісило все, що відбувається. І якщо раніше контролювати себе було ще сяк-так нормально, то зараз все — і тіло, і розум — були проти. Але в ресторані він намагався цього не показувати.

Вже коли вони виходили, щоб поїхати на ковзанку, у Гліба завібрував мобільний в кишені і він одразу ж дістав телефон, поки не за кермом. Побачив, що писав батько і одразу прочитав повідомлення.

Той писав, що бачить Гліба з друзями, Гліб знав, що це не випадковість. Батько повідомив йому, що стежить за ним. Значить, йому треба показати, що він зустрічається з Христею. Принаймні, зараз. Тому, не довго думаючи, Гліб взяв її під руку. 

Ще трохи. Зовсім трохи. Залишилось буквально пару тижнів. І тоді можна буде послати все під три чорти. Інакше буде шкода багаторічної роботи, плану помсти, в який він вклав все своє життя і сили.

Але головна причина, чому він обійняв Христю, була навіть не в цьому. План вже давно відійшов на "другий план". Головне було захистити Лію ці декілька тижнів. 

Він розумів, що, скоріш за все, Лія засмутиться. Він дуже не хотів її засмучувати. Але і розказати правду не міг, бо це могло б наразити Лію на небезпеку. Пообіцяв собі, що потім, коли вони будуть наодинці, він натякне їй, що є певна причина. І попросить почекати ще трохи…

***

Коли на ковзанці Христя спробувала зробити вигляд, що не вміє кататись, Гліб не витримав, згадавши, як Маркіян казав, що вона прекрасно катається, і сказав:

— Та годі тобі. Ми ж знаємо, що ти вмієш. Маркіян казав минулого разу. 

Так, може, це було різкувато. Але він не хотів їздити з нею під ручку. Особливо після того, що і так Лії точно не сподобалось, як він брав Христю під руку біля ресторану.

Христя враз почервоніла і чомусь сердито глянула на Маркіяна. А потім від’’їхала від них вбік, ніби образилась. 

 — Що це ви, посварилися? — запитав у Гліба Маркіян. 

— Мене дратує, коли з мене хочуть пошити дурня, — Гліб знизав плечима. — Вона ж вміє кататись, ти сам казав. Нащо все це шоу? 

Вийшло трохи більш роздратовано, ніж він хотів. Але Христя дійсно дратувала його, і він не міг нічого з цим зробити.

 — Ну, вона дівчинка, дівчата люблять, щоб про них турбувалися, — Маркіян при цих словах пригорнув до себе Лію. — Звичайно, їй стало образливо, коли ти отак прямо відмовився турбуватися про неї…

Слова Маркіяна Гліб майже не чув зараз. Його погляд і увага зосередились на руці друга, яка по-свійськи обіймала Лію. Серце забилось частіше. Він же казав собі, що не буде ревнувати. Обіцяв… Але серце не слухалось. 

Лія ніби ненавмисне вивільнилася від обіймів Маркіяна. 

 — Можна всім взятися за руки і так кататися, людей небагато, — сказала вона, дивлячись на Гліба. 

— Я не буду триматись за ручки з сестрою, — одразу сказав Маркіян. — З Глібом — тим паче! Але І ти з Глібом не зможеш взятися за руки, Христя, здається, ревнує його до тебе. Якщо згадати наші минулі побачення вчотирьох. Хоча я вважаю, це по-дурному… 

Гліб побачив, що Лія розгубилась. І тому сказав:

— Ну, Лія і Христя можуть бути по центру, — він все ж не стримав зітхання. Як в кінотеатрі більше не вийде. Це буде надто очевидно і їх розкусять. Тим паче, тут доволі світло, якщо хтось помітить його вираз обличчя, коли він буде тримати Лію за руку, то той хтось точно все зрозуміє, Гліб не сумнівався…

***

Лії було сумно, але вона не стала сперечатися. Лише поглянула на Гліба, сподіваючись — може він прямо зараз усе розповість другові? Але Гліб не став.  

— Покличеш сестру? — сказав Гліб натомість. Христя була на іншому кінці ковзанки, ображена. Він не хотів сам йти за нею, Лія це бачила.

— Зараз покличу її, — сказав Маркіян і поїхав до сестри.  

Гліб підʼїхав до Лії, близько, але не надто, і сказав тихо:

— За мною стежать. І будуть стежати ще тижні три. Поки це не припиниться, я не хочу, щоб хтось, окрім тебе, знав про мої почуття, — він зазирнув їй в очі. Вони вперше говорили про це вголос, а не в повідомленнях. — Про те, що я кохаю тебе, — на цих словах голос Гліба був трохи схвильованим. Не так він хотів зізнатись їй, але вийшло, як вийшло.

— Хто стежить? — схвильовано запитала вона. — Тобі хтось погрожує?

— Ні, не переживай, — він хотів взяти її за руку, навіть потягнувся своєю долонею до її, але вчасно схаменувся. — Але більше я не можу тобі зараз сказати, це небезпечно для тебе. Тому я і не можу взяти і просто забрати тебе зараз, хоч і дуже хочу. Дуже хочу поцілувати при них і сказати, що ти моя.

 — Я теж дуже цього хочу, — тихо сказала вона. — Але, звичайно, якщо треба, то почекаю. 

— Не ревнуй будь ласка, вона мене зовсім не цікавить, — прошепотів Гліб майже одними губами, коли побачив, що Маркіян вже повертається до них разом із не дуже задоволеною Христею. 

 — Не буду, — Лія усміхнулася, і її настрій одразу став таким же безтурботним, як  тоді, коли вона сиділа в машині і зустрічалася з ним очима. 

Зараз, поки вони каталися, хоч Лія й не торкалася руки Гліба, вона все одно відчувала, що він думає про неї. Це були як якісь хвилі, електромагнітні чи якісь інші,  і вона відчувала, що важлива йому. Вона неуважно відповідала на запитання Маркіяна, їй хотілося попросити його помовчати, але не попросила. Подумала, що він може щось запідозрити. Тому вдавала, що зацікавлена розмовою з ним, але  думала у цей час про Гліба. І про те, що зовсім скоро вони зможуть не приховувати свої почуття. Зрештою, що таке три тижні? Це зовсім мало, вона й не помітить, як цей час пролетить…