11.Сумно.

Серце знову билось швидше. Всі ці розмови про одруження, якого біса? Хоча, головним питанням в голові Гліба було інше: "Якого біса це все викликає хвилювання?"

Коли вони доїхали до будинку Лії, він вийшов з машини і відкрив багажник, щоб віддати їй букет. Вийшов швидше, ніж Маркіян, який врешті-решт теж вийшов і ніби чекав своєї черги. Це Гліба напружувало. 

Він простягнув їй букет і зазирнув в очі:

— Ще раз з перемогою, ви молодці. 

 — Дякую, — сказала вона. — За підтримку і… за все…

Здавалося, трохи почервоніла, коли сказала це. 

А Гліб сковтнув слину. Все ж, вона дивним чином впливала на нього. Але словами він це пояснити не міг.

— І тобі. До зустрічі.

Коротко. Сухо. Маркіян все ще стояв поруч. І Гліб відступив. Пішов до машини. 

Тим часом Маркіян поцілував Лію в щічку, так невимушено, немов вони уже давно зустрічалися. 

Це змусило Гліба відчути щось незвичне. Але він знову не міг дати цьому точного визначення. Та в будь-якому разі, відчуття було неприємне. 

Він швидко сів у машину і завів її в очікуванні друга. Він же не залишиться зараз? Точно не залишиться. Принаймні, не зараз…

— Мені здається, вони гарна пара, — проворкувала Христя, зазираючи Глібу в очі. — Лія така ніжна, вразлива… Маркіян дуже добрий, він буде для неї надійним захистом. 

— Так, це правда, — він ледь стримався, щоб не зітхнути при цих словах. — Вони обоє добрі і хороші люди. Вони підходять одне одному…

***

Коли вони втрьох підʼїхали до будинку Христі, Гліб знову дістав букет. Тепер вже той, що подарував цій дівчині на концерті. 

Вона  з радісною усмішкою дивилась на нього. 

— Букет такий красивий, дякую, — сказала ледь захриплим від хвилювання голосом ( чи, може, вона спеціально знижувала його при розмові з Глібом). 

— Будь ласка, — відповів коротко. На розмови не тягнуло. Цілувати її не хотілось. Гліб почувався розгубленим від всього, що трапилось. Але з іншого боку він розумів, що якщо буде надто холодним, то де гарантія, що вони всі знову зустрінуться цим складом…

І тому він подався вперед і чмокнув Христю в щоку, прямо як до того зробив Маркіян із Лією. 

 — Треба буде зустрітись знову, — сказала Христя, дивлячись йому в очі. — Може, сходимо вчотирьох у кіно? На наступному тижні прем’єра нового фільму…

— Можна, — він кивнув і усміхнувся, усмішка була щирою, він хотів зустрітись вчотирьох. Але вмить ця усмішка зникла. Вчотирьох, де Лія буде сидіти з Маркіяном. І, може, цілуватися… — Але певно до того буде відкриття готелю. Туди всі теж запрошені.

— Так, — її усмішка стала ширшою. — Я й забула. Ну, значить, незабаром побачимось…

***

Знову він не міг заснути. Так траплялося після зустрічей з цією дівчиною. Можна було викликати когось. Бажаючих було достатньо. Руденькі з блідою шкірою серед них теж були. Але не хотілося. 

Натомість він переглядав її інстаграм. Не лайкав фотки, хоч переглянув кожну. Навіщо їй бачити, що він слідкує за нею… Можна лайкнути хіба що нову. Це не буде підозріло…