10. Розповідаючи

Коли Гліб відповів на виклик, Лія  побачила, що він слухає свого співрозмовника дуже напружено. А потім він відповів:

— Цілий місяць? — здається, він був засмучений, але швидко взяв себе в руки. — Добре. Обговоримо це завтра, я на зустрічі, — і поклав слухавку, поглянувши на Лію.

— Щось трапилося? — вона чомусь теж відчула напруження, немов його емоції дивним чином передались і їй. 

— Батько хоче, щоб я на місяць поїхав в Житомир, — чомусь Гліб, коли був з нею наодинці, не міг ухилятися від відповіді. А може, не хотів. — Контролювати останні приготування до відкриття готелю. 

 — Це дуже цікаво, — вона усміхнулась. — Правда, я людина, дуже далека від бізнесу. Але я впевнена, що у тебе все чудово вийде. Ти дуже цілеспрямований. 

— У мене, до речі є білети на відкриття одного з батьківських готелів тут, в Києві. Скоро. Хотів запросити тебе. Вас всіх, — оце "вас всіх" він додав поспіхом. Ніби його могли спіймати на чомусь поганому, якби він це не додав. 

 — Думаю, всі погодяться прийти, — сказала Лія серйозно. — І я теж. Ми ж твої друзі. 

Гліб кивнув і коротко подякував. Треба було йти до всіх, але не хотілося, тож він якусь мить просто дивився на неї. Відчував себе трохи крадієм. Чи вуаєристом.

 — Ходімо, — вона повернулась до нього. — Щоб ти не застудився.

— Поганці не хворіють, — він усміхнувся і відкрив двері лоджії, пропускаючи Лію в теплу залу. — Тільки красиві і загадкові тендітні дівчата до цього схильні. 

Йому здалося, чи вона якось насторожено глянула на нього? Але вже за мить Лія усміхнулася:

— Ти наговорюєш на себе, — сказала вона. — Який з тебе поганець?

Він міг би розповісти в фарбах усе. Про браслет і насічки, про купу дівчат, яких він посилав одну за іншою після того, як скористався. Про його план щодо фірми і вітчима. 

В тому, що він погана людина, Гліб не сумнівався. Але натомість він лише зняв з неї свій піджак. Щоб друг не засмутився.

— Ходімо, певно, вони вже зачекались.

Вони пройшли назад до столика. Христина, коли побачила їх, тут же вигукнула:

— О, нарешті, а то ми вже хотіли в розшук вас оголошувати!

— Мені стало трохи душно, захотілося подихати свіжим повітрям, — відповіла Лія. 

— Дивно, що це бажання у вас з Глібом співпало, — Христя говорила жартома, але Лія бачила в її очах образу. 

— Я мав подзвонити, тому і вийшов, — сказав Гліб. Це був обман. Але розмова по телефону все одно була, тож, може не такий вже і обман. Він сказав це не дуже мʼяким тоном. Чомусь йому хотілось вступитись за Лію, яка взагалі ні в чому не винна. 

 — Може, поїдемо додому? — запитала Лія. — Щось я втомилася. 

— Добре, поїхали. Я вас відвезу. Бо ж Маркіян пригубив вина. 

— Я завжди пригубляю і нічого, що це ти раптом? — його друг дещо насупився.

— Теж сядеш в машину, зараз я розплачусь і поїдемо…

***

Коли всі вийшли з ресторану, Христя тут же сіла на переднє сидіння, поруч із водієм. А Маркіян і Лія опинилися позаду. 

 — Мені дуже сподобався концерт, — сказав Маркіян упівголоса.  — Ти, мабуть, багато тренуєшся, щоб усе виходило так гармонійно?

Вони якраз стали на світлофорі в цю мить і Лія зловила на собі погляд Гліба через дзеркало заднього виду. Їхні погляди там і зустрілися. 

Все ж, в машині всі все чули. Надто малий простір.

— Так, якщо не займатися, то й результати будуть дуже скромні, — відповіла Лія.  — Хоча це, мабуть, у всіх професіях так…

— Але ти молодець. Ви обидві, — додав Маркіян. — Бачила, в тебе навіть прихильник зʼявився! А ти забрала той букет? 

— Він в багажнику, — сказав Гліб. Він мав би не влазити в їхню розмову. Але вони були в машині. Це було нормально, правда ж?

 — Цікаво, від кого той букет, — засміялася Христина. — Раптом від якогось мільярдера? Прийде і скаже: “Ліє, виходь за мене!” Ти як, погодишся?

 — Ти б, мабуть, погодилась, — усміхнулася Лія. 

 — Якби він був молодим і симпатичним, як Гліб, то погодилась би, — Христина підморгнула Глібу. 

 Лія усміхнулась у відповідь на її жарт, але усмішка була якоюсь вимученою. Мабуть, вона й справді дуже втомилась. Чи була ще якась причина, яка засмутила її?

***

Привіт, це книга-серіал, щовечора тут виходять нові глави-серії. Щоб не загубити історію, зареєструйтесь на сайті через фейсбук або пошту, це займе у вас буквально пару хвилин. Після цього ви зможете додати книгу до бібліотеки і ніколи її не загубите.