8.  Відновлення першого темпу.

Час до нового етапу конкурсу пролетів якось надто швидко. Лія дуже часто заходила на сторінку Гліба, сама не знала, чому. Їй було цікаво більше дізнатися про нього, зазирнути хоч одним оком у його життя. 

Коли вона приїхала до залу, де мав проходити конкурс,  Христина вже була там, разом із братом та Глібом. 

— Ви як справжня група підтримки, — сказала Лія, привітавшись. 

— Минулого разу ти трохи збилась в кінці. Десь на півтакту, ніби поспішала завершити, — Гліб зазирнув їй в очі. — Через це ви пройшли не з таким високим балом. 

— Ти ж минулого разу казав, що то Христя збилася, — відразу кинувся Лії на допомогу Маркіян.

— Вона збилась перша, Христя. А Лія не змогла повернути її в темп і підіграла. Хоча могла. Якби грала в потрібному темпі. В неї б вийшло. Не вистачило напору і вона здалась під грою подруги, — він зітхнув. 

— Так, я завжди у всьому винна, — Христя взялася руками в боки. — От ви вмієте підбадьорити перед виступом!

— Всього-лише хочу, щоб цього разу ви виступили краще, — Гліб знизав плечима. — Вчись адекватно сприймати критику, це може допомогти. 

Він дійсно хотів допомогти, але, певно, вийшло надто різко і холодно. Але він звик спілкуватися саме в такій манері. Чомусь ніколи не замислювавсся, що, може, інколи слова все ж треба підбирати краще не тільки перед батьком.

— Все добре, — Лія м’яко торкнулася руки Христі. — Не засмучуйся, будь ласка. Ти дуже добре граєш. Ми обов’язково переможемо!

— Може, тобі треба було б грати з кимось іншим, — Христя опустила голову. — Бо я така нездара…

Гліб раптом відчув провину. А такого з ним не відбувалось від слова ніколи, реально ніколи. Він міг все зіпсувати. Треба було щось придумати.

— Ні, — він торкнувся долоні Христі. — Ти дуже талановита, правда. Я це почув. У вас все вийде. Я б не казав цього, якби не хотів, щоб ви перемогли. А я цього дуже хочу.

Вийшло якось надто емоційно, він від себе такого не очікував. Але йому треба було зробити так, щоб напарниця Лії була в своїй найкращій формі під час виступу. 

— Я буду дуже старатися, — сказала Христя, дивлячись на Гліба. — Доведу, що я можу перемогти!

У Гліба відлягло від серця і він усміхнувся якось мʼяко і розслаблено, відпускаючи запʼясток Христі. Лія поглянула на них і відвела погляд. Їй стало трохи сумно, але вона  усміхнулася:

 — Ну що, ходімо? — повернулася до Христі. — Он уже нас викликають…

***

Лія опустила скрипку, і якусь мить дивилася навколо, немов не розуміючи, де знаходиться. Хто всі ці люди, які аплодують їй? Та це відчуття тривало лише коротку мить, потім вона усміхнулась, і разом з Христею підійшла до краю сцени, куди вже прямували глядачі з букетами. 

Гліб і Маркіян теж підійшли до них. У кожного з чоловіків було по букету. Лія відчула, що червоніє. Вона ще не відійшла від хвилювання перед виступом, почувалася немов натягнута струна, але коли Гліб зазирнув їй в очі, їй зразу стало легко і радісно на серці. 

 — Дякую, — тихо сказала вона, коли Маркіян простягнув їй букет.

Гліб же, хоч і якусь мить дивився саме на Лію, букет простягнув Христі. І та теж розпливлася в усмішці і подяках. Лія раділа за подругу і разом з тим їй було трохи сумно. Але часу сумувати не було, потрібно було йти зі сцени, і вони всі разом пішли до гримерки, щоб дочекатися там результатів. 

— Здається, там ще якісь квіти, хіба то не твій столик для гриму? — перепитав Маркіян у Лії, на його обличчі була стурбованість, яку він намагався приховати, але виходило не дуже.

 — Так, мій, — вона розгублено поглянула на великий букет квітів. Вони виглядали знайомо, але Лія не знала їхньої назви.

— Може, таємний прихильник, — припустив Гліб.

 — Раптом це помилка? Квіти були для когось іншого, а поклали їх тут випадково? — Лія все ще не вірила, що хтось міг так таємно зробити їй сюрприз. 

— Гладіолуси означають перемогу, — сказав Гліб. — Поглянь, може, там є записка, чи ще щось? 

Вона взяла букет, дуже обережно, і зазирнула всередину пакування. 

І там дійсно була записка. 

"Вітаю з перемогою!" — так там було написано.