7. Дуже тихо. Мовчати.

 — Аналізи не дуже хороші, — сказала лікарка, перебираючи папери на своєму столі. — Вам би треба було відпочити, не перенапружуватись на репетиціях і тому подібне. Можливо, зʼїздити в гори, вам було б корисно. 

 — У нас зовсім скоро фінал конкурсу, — відповіла Лія. — Може вже після того відпочину. Я довго готувалася до нього, буде образливо все покинути на півдорозі…

— Ну, це ваше право, — зітхнула жінка. — Але тоді після фіналу щоб обовʼязково! Я можу пошукати знижкові путівки в санаторії, які підійдуть вашій хворобі. Нам часто приходять подібні розсилки.

 — Так, буду дуже вдячна, — пробурмотіла Лія. Хотілося швидше залишити ці білі стіни, вийти на свіже повітря, де пахло весною. — Дякую вам!

Вона вийшла з лікарні, і їй одразу стало веселіше на душі. Їй призначили ліки, вітаміни, тож скоро вона почуватиметься краще. А там ще в санаторій поїде… Але тоді доведеться довгтий час не бачити Гліба…

Згадка про Гліба прийшла якось несвідомо і змусила її зашарітися. Невже він і справді їй подобається? Але ж він — хлопець її кращої подруги. Ну, майже хлопець… Це неправильно, некрасиво з її боку…

Але хіба вона комусь скаже, що думає про нього? Ніхто ніколи не дізнається, навіть сам Гліб. А отже вона не робить нікому погано…

Перейшла на інший бік вулиці, мружачись від яскравого сонця, і тут вже рукою подати було до консерваторії…

***

На перерві між парами Лія, Христя та ще одна їхня одногрупниця Оксана пішли до університетського кафе. Замовили обід і сіли за вільний столик. 

— Що там в лікарні сказали? — поцікавилась Христина. — Ти розповіла про ту кровотечу з носа?

— Так, сказали, що слабкі судини, — Лія усміхнулась. — Ну, виписали якісь ліки для їх зміцнення. 

— У тебе останнім часом часто подібне, — сказала вона дещо стурбовано. — Може, попросити Маркіяна, щоб познайомив тебе з якимось хорошим лікарем? У нього повно звʼязків. 

— В мене ніби хороша лікарка, — Лія похитала головою. — Дякую за пропозицію, але в цьому немає особливої потреби. Підлікуюся, і все буде в порядку.

Вона б ніколи в житті не погодилася, щоб Маркіян та Гліб дізналися про її проблеми зі здоров’ям. Ні, краще не мати спільних лікарів, щоб друзі не переживали за неї…

— То що там у вас з хлопцями? — Оксана вирішила перевести тему. — Я так зрозуміла, ти, Христю, почала зустрічатись з другом твого брата? 

— Ну, до цього ще не дійшло, але… — вона багатозначно усміхнулась. — Ми багато часу проводимо вчотирьох, правда, Ліє? 

 — Так, — Лія кивнула. Їй хотілося перевести розмову на інші теми, не хотілося говорити про Гліба, але дівчата не вгавали. 

— Гліб такий…. Я в повному захваті! — продовжила Христя мрійливим тоном. — До речі, Ліє, ми ж йдемо на відкриття готелю на днях. А після того в кіно! Гліб мене запросив. Ну, в сенсі всіх запросив. Тебе з моїм братом і мене. 

 — Так, я пам’ятаю, — тихо сказала Лія. Їй були неприємні ті слова “Гліб мене запросив”. — Післязавтра буде те відкриття. Там ще якісь артисти мають виступати…

Саме в цю мить дівчата побачили Маркіяна, який зайшов до кафетерію. І як він тут опинився? Вже ж давно не студент. Він підійшов до них, привітався і сказав:

— Дівчата, тут така справа… Мені годину тому подзвонив Гліб. Сказав, що у них там якісь проблеми з квартетом, який мав виступати на відкритті… Просив запитати вас, чи не хотіли б ви там зіграти? Недовго, пару композицій. Авжеж, за оплату! — затараторив Маркіян, поглянувши на Лію. 

 — Ми не проти, — серце Лії забилося частіше.   — Можна й без оплати… 

***

Це було шахрайство, без сумнівів. Ідея прийшла спонтанно, коли він побачив остаточний план заходу, який йому принесла секретарка. 

— Слухай, у мене тут на приміті є один музичний дует. Я б хотів, щоб саме вони виступили на відкритті, якщо зможуть. Це можна ще виправити? Дати компенсацію тим, кого ми замовили, щоб вони не піднімали галасу. Я готовий навіть на повну оплату. 

 — Думаю, можна, — сказала вона. — Якщо оплатити неустойку, вони не будуть заперечувати. 

— Тільки головне зроби так, щоб вони про це ніде не писали, наша репутація не має постраждати, добре?

Секретарка кивнула і пішла виконувати завдання. А Гліб, як і слід поганій людині, почав будувати свій підступний план. 

Подзвонив другові, той одразу взяв слухавку: 

— Привіт, слухай, у мене тут проблема з відкриттям. Квартет злився, а ти ж знаєш, як для мене важливо, щоб все пройшло ідеально. Мені тепер треба, щоб там хтось зіграв. І я згадав про твою сестру і її подругу, — обманював і не червонів. План був хороший і мав спрацювати, Гліб був впевнений, що спрацює.

 — О, можна, вони хороші дівчата, не підведуть, — погодився Маркіян. — І їм додаткова реклама буде!

— І авжеж оплата. Ми все добре оплатимо, — додав Гліб. — Хай зіграють хоч пару композицій, хвилин двадцять-тридцять. А потім перерва і ще стільки ж. Спитаєш їх? 

 — Без проблем, запитаю і тоді тобі передзвоню, — кивнув Маркіян. — Може, ще якась допомога потрібна? Можеш на мене розраховувати!