5. Імпульс.

Глібу чомусь снилась музика. Причому, з врахуванням того, що йому майже ніколи не снились сни, цей він запамʼятав доволі чітко, і коли розплющив очі, музика все ще ніби грала в його голові. 

Щойно трохи прокинувся, відчув якусь важкість на руці. Повернув голову і побачив дівчину, руденьку. Здається, Катя. І спали вони вдруге, що порушувало всі його правила. Від думки про порушення правил Гліб насупився. Давно він їх не порушував… Але вчора ввечері йому чомусь захотілось побачитись саме з цією Катею. Він навіть імʼя її згадав і телефон знайшов. 

Треба зробити чергову насічку. Ні, не вийде, вона  — не нова, тож і на насічку не заслужила. Ця думка дратувала. 

Дівчина розплющила очі і невдоволено потягнулася:

 — Треба вставати, а так не хочеться!

Її руде волосся було такого насиченого кольору, що дуже сильно контрастувало з білою подушкою. Чомусь Гліб звернув увагу саме на цю деталь. 

— Хочеться, чи ні, мені на роботу треба, тож за півгодини виходимо, — сказав він коротко, поглянувши на мобільний. Його дратував факт того, що він переспав з Катею вдруге. 

 — Ти такий трудоголік! — вона позіхнула, прикривши рот рукою. — Можна й прогуляти роботу один день, зробити собі вихідний!

Не в випадку Гліба. Прогуляти — це змусити батька нервувати. Це значить знову облажатись. Такого допустити він ні в якому разі не міг. Робота завжди була, є і буде на першому місці, так треба, щоб все пройшло за планом. Інакше нічого не вийде, інакше все було марно…

— Можеш піти в душ в гостьовій спальні поруч, — відповів коротко і пішов до вбиральні…

***

Коли вони виходили з будинку, дівчина йшла за Глібом, чого він не дуже розумів.

— Ти ніби була не на машині, нащо спустилась за мною на парковку? 

 — Я думала, ти мене підкинеш до універу, — сказала вона невдоволено. 

— У мене нема на це часу, казав же, мені треба на роботу, виклич таксі, — він дістав з гаманця тисячу і сунув їй в руку. 

Вона пирхнула, всім своїм виглядом висловлюючи презирство, але гроші взяла. Повернулася і, не прощаючись, пішла до виходу. 

Гліб зітхнув. Таке з ним відбувалось майже постійно. Дівчата чомусь після чергового сексу на одну ніч часто вважали, що він тепер мало не їхнім хлопцем став. Хоча він ніколи нікому нічого подібного не обіцяв. 

Ну, принаймні на роботі все було, як треба. Тут на нього ніхто не вішався, бо знав головне правило сина генерального директора: "Якщо якась секретарка чи ще хтось вішається на нього, він з нею спить. А наступного дня вона вже не працює на фірмі". 

Головне, що він попереджав кожну про це. Але чомусь кожна вважала, що от після ночі з нею він відмінить це "правило". 

Але, само собою, це правило він не відміняв ще жодного разу. Тому секретарки в нього мінялись часто. Як і деякі працівниці інших відділів. 

Вже майже в кінці робочого дня телефон Гліба задзвонив особливою мелодією. Він одразу взяв слухавку. 

—  Глібе, зайди до мене, — сказав вітчим тим голосом, який не передвіщав нічого хорошого. 

— Добре, — відповів Гліб рівним і спокійним тоном і поклав слухавку, щойно почув "Чекаю".

А коли зайшов до кабінету свого прийомного батька і сів навпроти, той спочатку зміряв його невдоволеним поглядом, а потім сказав: 

— Ти мав учора доповісти мені по термінах відкриття нового готелю, ти ж спілкувався з підрядниками? Чи забув?

Гліб ніколи нічого не забував. Прийомний батько це знав. Але цього разу це дійсно вилетіло з голови. Бо він викликав ту руду дівчину? Чи бо останні дні він взагалі був дещо незібраний порівняно зі своїм звичайним станом? 

— Там все йде, як треба, я позавчора їх перевіряв, — сказав врешті-решт. — Подзвоню сьогодні. 

Такого проколу він сам від себе не очікував. Вітчим не має розчаруватись в ньому, це надто важливо… Його бездоганна репутація заплямувалась і це змусило його відчути щось нове і неприємне… План всього його життя був під загрозою…