2. Схвильовано і таємничо

Очікування результатів завжди було для Лії найважчим моментом конкурсу. Коли від тебе вже нічого не залежить, і ти просто нервуєш, міряючи кроками гримерку, і хочеш, щоб це швидше закінчилося. Вони з Христею вийшли в коридор, несучи букети квітів, які їм піднесли глядачі. І тут подруга смикнула Лію за руку:

— Диви, там мій брат зі своїм другом, я розповідала тобі про брата! Він красунчик, правда? — кивнула вона в сторону двох чоловіків, які якраз прямували до них.

Лія поглянула на них, і подумала, що  нічим вони не вирізняються від усіх тих шанувальників, які приходять на концерти та конкурси. Якби то був не брат Христі, вона б, певно, не погодилася на спілкування з ними, бо почувалася дуже втомленою. Щось із самого ранку їй було не дуже добре, але вона так довго готувалася до цього конкурсу… Це був шанс, який не можна було втратити через погане самопочуття, тож вона випила кілька таблеток  — і здається, це допомогло. Але зараз їй не хотілося ні з ким спілкуватися, хотілося зачинитись у гримерці і трохи посидіти в тиші…

Чоловіки підійшли до них і привітались. 

— Ну от, це — Лія, з якою ми граємо в дуеті, це — мій брат Маркіян, — вказала Христя на одного з чоловіків. 

— А це — Гліб, мій друг! — брат Лії ляснув свого друга по плечах. Той невдоволено насупився і підтис губи, але брат Лії продовжував: — Це було шикарно! У мене мурахи пішли по тілу, коли ти заграла на скрипці! — на цих словах він дивився саме на Лію і дивився з непідробним захватом. 

— Дякую, — вона ввічливо усміхнулась. — Дуже приємно чути такі компліменти!

— Щодо мурах ти перебільшуєш, — подав голос Гліб, схрестивши руки на грудях. — Але так, грали ви добре, — і теж поглянув на Лію. Дивився якось так, ніби шукав якогось підвоху. Лії здалося, що він її немов рентгеном просвітив. Це було якесь дивне відчуття, водночас і неприємне, і хвилююче. 

— Ти сноб ще той, дівчата старались і я сказав своє враження, — дещо ображено мовив Маркіян. — Маю право. Скрипка звучала нереально! Я ніби побував в іншому світі!

Гліб ледь помітно закотив очі, але при цьому усміхнувся кутиками губ. 

— Я думаю, що ми переможемо, — сказала Христя, дивлячись на Гліба. — У нас не було тут серйозних конкурентів!

— Друга і восьма пара грали краще за вас, — він раптом поглянув на неї з викликом. — Не те щоб я дуже добре розбираюсь в музиці, я ніколи не грав на чомусь, але батько водив мене на концерти з дитинства. Тож подібне я легко почую.

“То чому ти не пішов вітати тих других і восьмих!” — хотілося вигукнути Лії. Був неприємний цей тип, і його друг теж, бо на відміну від Гліба, який говорив все, що думає, Маркіян явно лестив їм, і це було помітно. 

— Я не думаю, що ми найкращі, — Лія знизала плечима. — По самовпевненості у нас головна Христя. 

— Адекватна оцінка своїх сил — хороша навичка, — сказав Гліб і поглянув на годинник на своїй руці. 

— Може, сходимо повечеряємо всі разом, коли скажуть результати? — запропонував Маркіян, усміхаючись Лії. 

— Так, можна, — вона поглянула на годинник. — Здається, вже починають оголошувати результати, ходімо?

Всі кивнули їй і пішли разом до зали, але тепер учасниці зайняли перші ряди, які спеціально для цього були вільні.

Судей тут не було, вони мали вийти на сцену. Почали оголошувати результати. І одразу  Лія почула своє та Христине ім’я. Трохи засмутилася, бо все ж це було лише третє місце. Вони піднялися на сцену, хоча ще не вийшли з-за куліс, і тут Христя прошепотіла Лії на вухо:

 — В тебе кров іде з носа…

***

Їхні імена назвали, але дівчата так і не вийшли з-за куліс. Маркіян схвильовано оглядався по сторонах, ніби намагаючись зазирнути за куліси, що, само собою, було неможливо. Суддя стурбовано поглянув за куліси, щось там побачив, кивнув і назвав наступну пару. 
— Що трапилося, чому вони не виходять? — Маркіян закусив губу. 
— Засмутились, бо третє місце? — припустив Гліб, хмикаючи. — Це не надто професійно. А я казав, що перше і друге їм не світять.
— От хто тебе тягнув за язик! — він досадливо скривився. — А я думав, що зараз поїдемо кудись у ресторан, посвяткуємо, а так вони образились певно…
— Третє — теж непогано, вони могли мати четверте, вирвались вперед максимум на один бал, до речі, саме твоя сестра налажала з темпом, — Гліб знизав плечима. — Але третє — це все одно це призове місце.
— Ходімо до них, — Маркіян підштовхнув Гліба вперед. — Заспокоїмо і може все ж вони погодяться кудись із нами сходити…
— Оʼкей, — Гліб не став сперечатись, хоч і думав, що дівчатам зараз точно не до ресторанів і знайомств. Він і сам ненавидів програвати і розумів, як це бʼє по самолюбству. 
Вони встали і пішли за куліси. Тим часом судді обʼявляли всі наступні місця. Коли вони вийшли до коридору і пройшли до дверей за куліси. Біла сукня дівчини, сестри Маркіяна, була вся в крові. На білосніжній тканині крові було так багато і вона була така яскрава, що це дещо шокувало чоловіка. Він так і стояв і вирячався на пляму. 
Тим часом Христина намагалася відтерти кров вологими серветками, але виходило не дуже. 
— Що трапилось? — схвильовано запитав Маркіян. — Може, викликати швидку? 
— Не треба, — Лія усміхнулась. Вона була бліда, але наче ніяких ран чи чогось небезпечного для життя не було видно. — В мене таке буває, кров із носа  — це не смертельно. Вже все закінчилось…
— Як ти почуваєшся? — продовжив допит друг Гліба. — Впевнена, що не треба? Я хотів покликати вас до ресторану, відсвяткувати ваше призове місце…
Гліб ледь закотив очі, але намагався зробити це не дуже помітно. Третє місце — найобразливіше, що можна придумати. Ти навіть не боровся за найкраще місце, був нижчий за двох лідерів. І святкувати він особисто третє чи друге місце ніколи б не став. Є тільки одне місце, за яке можна радіти, і це перше. 
Але погляд все ж знову повернувся до Лії. Вона здавалась йому якоюсь занадто крихкою, особливо коли так зблідла і з цією червоною плямою на сукні. 
— Лії треба відпочити, — сказала Христина. — І сукня брудна, так і не відтерла я, треба відбілювати… Ми іншим разом підемо до ресторану, добре?
— Ми з Глібом прийдемо на ваш наступний конкурс! — заявив Маркіян. — Ти ж ніби казала, що якщо пройдете в кращу трійку, то і в наступний етап вийдете? 
Гліб майже розкрив рота, щоб заперечити. Йти ще раз на подібний захід разом із Маркіяном він не особливо хотів. Маркіян в цьому нічого не розумів, його цілкавила скрипалька. А сам Гліб був йому потрібен, щоб зайняти його сестру. Але Гліб не ходить на зустріч з однією жінкою двічі. А сьогодні вони вже зустрілися… Однак він так нічого і не сказав і знову мигцем глянув на Лію.