1

СИМАРГЛ

Віраж на ліве крило, форсаж, бочка праворуч, вниз, набік, трасуючі сліди над блістером кабіни. Пірнаю, викручую машину через поперечну вісь, переслідувач в прицілі на мить завмирає, гашетка втоплюється, бойова машина здригається, генератори надсадно верещать відновлюючи баланс плазмових зарядів. Влучаю, і різко змінюю позицію, мене шукають приціли ворожих машин. Та марно. Червоний силует мого корабля лише мерехтить розмазаною тінню у їх візорах і системах наведення. Маневр, прискорення, гальмування з переворотом – наступна ціль розлітається в секундному зблиску миготливих уламків.

Золотий коловорот, сонячний знак, зблискує на криваво-червоному борту при розворотах. Вогонь, що вивергають стволи мого корабля, розлітається стакаттовим віялом навсібіч, розквітаючи смертельними суцвіттями в точках влучання. Ворог зменшує активність, діти Нави починають розуміти, що не у чисельній перевазі справа. Траєкторії млявішають, темно-сині іскри їх кораблів вже не метушаться скаженим роєм.

Звідкись виникає багатоствольний корабель, що починає заливати простір водоспадом зарядів, самонавідні ракети прудкими зміями прямують до мене. Я зло посміхаюсь і ще більше пришвидшую вогняний танець. Смертельний герць у безповітряному просторі відбувається беззвучно, вогники ганяються за одиноким вогником, осипаючи одне одного іскорками пострілів, часом сині вогники перетворюються на спалахи і зникають назавжди у темряві космосу. Між холодними зірками лише німа тиша.

Та в моїй кабіні мультичастотний сканер виловлює зашумлені уривки команд і викрики пілотів, окремі не часті накази, переривчасті звуки, ледве поскладані через фільтри цифрових дешифраторів в розбірливу мову. Бортовий ШІ постійно провадить просторове сканування поля бою, і безпомильно озвучує для мене шум двигунів, постріли, вибухи, наближення і віддалення противника з усіма допплерівськими ефектами двигунів і пострілів. Так кожен пілот краще орієнтується в бою, краще розуміє і сприймає оточення та бойову ситуацію. Ще додається вібруючий гул моїх гравітаційних компенсаторів, без яких живе тіло, навіть таке як в мене, при стрімких змінах траєкторії, прискореннях і віражах, перетворилось би на фарш з кістками. Генератори захлинаються, наповнюючи знову і знову плазмові гармати. Відчуваю, як генератори починають не встигати за шквальним вогнем, в такі миті концентруюсь і на них, додаючи силою своєї волі й сутності, бойового вогню. Декілька ракет взагалі збиваю тільки своєю вогняною енергією. Так це не спортивно, але проти своєї суті піти не можу, та й ворожі сили добре знають з ким мають справу, то ж все нормально. Мій червоний корабель зі золотим коловоротом і іменним орнаментом давно став легендою. Військо Нави намарне старається, та звичайно ж так просто пілоти Чорнобога не поступляться.

Викручуюсь на межі гравікомпенсаторів у шалену непередбачувану криву вісімку всаджую заряд в багатоствольний важкий корабель. Влучаю. Каскад спалахів детонуючих зарядів мерехтить цілих пів секунди. Люб’язний ШІ озвучує смачним перекотистим басом цей вибух, примушуючи здригатись діафрагму, на мить приглушує інші звуки бою. Я тріумфально сміюсь, в очах моїх горить справжній вогонь, у кабіні підвищується температура, внутрішні екрани осяює червоно-жовтими відблисками. По секунді стримую себе, щоб не спалити все у кабіні, сервісники не так давно міняли тут половину обладнання, яке й так було за їх словами вогнетривким. Треба буде дати нове спецзавдання в ковальню Сварога, хай його інженерно-виробничий відділ не спить, і не працює лише на одного Перуна. Хто полюбляє найновіші цяцьки зброярських технологій, так це наш Вогнекудрий. Думаю Сварог буде не проти, його нові тераформовані світи потребують охорони і нового озброєння в протистоянні з Чорнобогом. Постійний баланс сил коливається то в один то у інший бік, і це добре, цим утримана є система прогресу Яви, що керується силами Прави і Нави.

Шальки терезів коливаються, рівновага тремтить, її хитає, та переважити якійсь одній стороні не можна. Перемога світлого порядку кине всесвіти у застій і розніженість, перемога ж темного – шлях до хаосу і самознищення.

Несподівано заверещали чуйники гіперпереходу, щось масивне вивалювалось в ближній космос за допомогою ефекту фізики струн. За мить повстав по між рою ворогів двокілометровий довгий паралелепіпед, з ледь наміченими сегментами розділу важливих відсіків, корабель більш схожий на кам’яний стовб, чим на витвір космоінженерів. Та для корабельні Чорнобога такий дизайн був цілком нормальним. Прибув Стрибог, або як його ще величають Посвист…

Люки корабля відчинились, він ощетинився, подібно дикобразу, весь корпус з чотрисічного стовпа перетворився у чудернацький кактус. Атака зупинилась, кораблики сил Нави розійшлись. Я зрозумів що це кінець. Ройові дрони. Їх Стирибог міг випустити зі свого корабля декілька десятків тисяч штук, ще й без інстинкту самозахисту, гірші за блискавичних розлючених шершнів. Ці дрони порішили б мене за декілька хвилин, звичайно пало б від мого всеочищаючого вогню тисяча друга… Але я б уже не викрутився, у цьому випадку чисельна перевага мала величезне значення. Я став нашіптувати бортовому ШІ про розрахунок стрибку, особливо не сподіваючись на завершення маневру відступу.

І тут, позаду гримнуло. З гіперпереходу, з сяйвом і блиском з’явився крейсер у вигляді полірованого круглого щита. Торпедні люки відкриті, голки рельсових прискорювачів почали розвертатись, вишукуючи численні цілі. Почувся громодібний сміх на усіх частотах. Прибув Перун.

— Що, песиголові, накинулись на одного? Чуєте себе великими воїнами? Може зі мною теж захочете позмагатись? Ну хто перший супроти Перуна!

Щось застрекотало, зашуміло статичними перешкодами. Корабель Посвистача став повільно обертатись навколо своєї осі, по миті радіоканал заповнив густий з хриплинкою голос Бога вітрів і шквальних атак.

— Думаєш, Золотокудрий ти всесильний? Думаєш твої стріли здатні разити усіх? І ніхто не зможе протистояти твоїм силам? Можемо це вияснити тут і зараз. Нава сповнює мене силами посмертними, сам Чорнобог моя опора і джерело моїх сил тече від нього до мене.