Пролог
Ми проходимо повз руїни зруйнованих будівель, де все ще працює техніка, щоб розібрати пошкоджені стіни, а сильний запах бузка повертає нас до весни, яка повним ходом заповнює все навкруги біля потрощених будинків, а шпак (ця маленька чорна пташка з білими плямами), який щойно пив воду з калюжі, ховається від вас за будівельним ящиком. Тільки коли ви підійшли ближче, він піднімається вгору подалі від вас.
Життя продовжується, навіть якщо смерть постійно знаходиться поруч.
Життя та смерть - це невід'ємні складові одного цілого.
Життя продовжується, бо ми живі.
Невідомо, скільки нам залишилося жити. День? Годину? Хвилину?
Треба жити тут і зараз.
Жити, щоб відчувати життя.
Бо мертвим життя вже ні до чого.
Чи мертві можуть втручатися у життя живих?
Треба жити та насолоджуватися життям, здійснювати плани.
Хоча б маленькі. Почати з чогось.
Наше життя формується з маленьких перемог, які складаються у велику перемогу.
Іноді придбання чогось нового вносить хаос у наше життя.
Іноді реалізація давньої мрії додає у наш побут багато смутку та тривожності через наслідки, які увійшли у спокійне життя разом зі здійсненним бажанням.
Не прагнути отримувати бажане? Ні. Просто ми не знаємо, що на нас чекає за зачиненими дверима, у які ми наполегливо стукаємо,
"Стукайте і вам відкриють"
"Дорогу здолає той, хто йде"
Відчинилися двері бажання.
Пройшли свій тернистий шлях.
Здійснили свою мрію.
Нарешті купили той будиночок мрії, працюючи майже без відпочинку.
А будиночок-то виявився з привидом, який руйнує ваше життя.
Ця мрія привнесла лише жах та хаос у всі сфери діяльності своєму власникові.
Що ж, Даміре, насолоджуйся.
Ти сам цього хотів.
Просто ти не знав, що по акції у подарунок додається ще привид, а не лише мальовничі пейзажі навкруги будиночка. До речі, ці ландшафти не такі ж звичайні, як здаються на перший погляд - вони мають продовження у потайбічному житті, у паралельному світі, який дублює цей реальний світ. Копіює усе це навкруги твоєї придбаної добровільно мрії.
І сам, Даміре, викручуйся, хто ця незнайомка на твоєму святі Хеллоуіна. Прийдеться підіграти їй, щоб не налякати інших. А там, дивись, і знайдеш контакт з цим привидом-жінкою та ще підеш за нею у її справжній світ.
До зустрічі, Даміре! Тільки не загубися! Повертайся! Бо ми на тебе чекаємо. Тебе одного чи з твоєю новою подругою-привидим, - байдуже. Тільки повертайся, бо ми за тебе хвилюємося.
А новий досвід тільки розширить твій кругозір!
До зустрічі, читачу, в нашій історії!