Розділ 56

— Гаразд, — промовив Каель, задоволено хитаючи головою. — Прийму це за відповідь.

В ту ж мить він підняв руку й різко навів долоню на хлопців. На ній спалахнуло яскраве магічне коло — і вже за секунду з нього вирвався заряд блискавки, пронизавши повітря різким тріском і вдаривши прямо у бік Алекса та Адама.

Адам миттєво виставив уперед свою руку. На долоні так само засвітилося магічне коло, і навколо хлопців виріс прозорий купол-бар’єр, крізь який у повітрі пробігали сині розряди блискавки.

Удар Каеля врізався в захисний купол — іскри розлетілися навсібіч, але бар’єр витримав.

Каель презирливо скривився.

Він підняв руку ще раз — і в хлопців полетів другий заряд. Потім третій. Четвертий. П’ятий. Кожен із них вибухав на поверхні бар’єра гучним тріском, змушуючи повітря в кімнаті вібрувати.

Адам стояв упевнено, не відводячи погляду від ворога, хоча по його руці пробігали нові й нові іскри від зворотного відгуку мани.

— Знаю, зараз це, мабуть, трохи… пізно питати, — кинув він, стискаючи зуби й утримуючи бар’єр, — але чесно скажи… — Його голос ледь тремтів від напруги.
— Після всього, що я зробив… будуть якісь наслідки? Для нас? Для наших родин?

Алекс поглянув на нього, і попри хаос навколо, на його обличчі з’явилася легка, впевнена посмішка.

— Якщо все піде добре — ніяких, — відповів він спокійно. — Принаймні, для нас усіх. — Потім його погляд похолоднів.— А от за Каеля я того ж сказати не можу.

Адам важко видихнув, і в його очах спалахнула рішучість.

— Радий чути, — прошепотів він. — Значить… стримуватися більше немає сенсу.

На його другій руці спалахнуло нове магічне коло. Простір здригнувся — і навколо Каеля в повітрі миттєво з’явилися десятки світлих магічних кіл, що оберталися навколо нього, накопичуючи величезні заряди блискавки.

— Адам… — лише встиг видихнути Алекс, і вже у наступну секунду з усіх кіл одночасно вирвалися блискавки — шквал, спрямований просто в Каеля. Повітря вибухнуло світлом, однак чіоловік встиг ухилитися. Його тіло спалахнуло електричним сяйвом — він пришвидшив себе магією блискавки, змістився вбік і уникнув удару. Блискавки Адама пройшли повз, випалюючи стіну й підлогу, залишаючи після себе клуби диму.

Каель з’явився за кілька метрів ліворуч — усміхнений, і з очима, що горіли азартом хижака, який нарешті отримав бажану гру.

Адам кинув швидкий, оцінюючий погляд у його бік, і навколо чоловіка миттєво спалахнули нові магічні кола. Їх було так багато, що вони буквально заповнили повітря навколо, нашаровуючись у кілька рівнів, немов намагаючись перекрити кожен можливий шлях для ухилення.

У наступну ж мить усе полотно кіл вибухнуло сліпучими блискавками. Удар був набагато потужнішим, ніж попередній — яскравий спалах розрізав кімнату, немов денне небо.

Але Каель знову зник. З’явився вже біля дальнього кута, живий, цілий — і з легким, майже глузливим прищуром.

Адам і бровою не повів. Його рухи залишалися зібраними й точними — і він повторив атаку. Знову. І знову. І знову…

Кожного разу магічні кола множилися, розширювали радіус, захоплювали дедалі більшу частину простору — але навіть тоді Каель виходив цілим, встигаючи з’являтися то в дальньому куті, то прямо позаду хлопців, то на відстані подиху від бар’єра, який Адам усе ще тримав лівою рукою.

Його силует майже розмазувався у повітрі, настільки він пришвидшився. Кімната перетворилась на хаотичну шахівницю, де Каель стрибав по клітинках, залишаючи за собою лише запах озону й тонку нитку мани.

Через кілька хвилин неперервних атак Адам подає голос — спокійно, майже буденно, ніби навколо них не літають блискавки:

— Алекс… — він ледь нахиляє голову, але очей з Каеля не зводить, — твоя допомога була б дуже доречною.

Алекс самовдоволено, майже лукаво посміхнувся:

— А я думав, ти й сам впораєшся.

— Впораюся, — так само рівно відповів Адам. — Якщо він хоча б секунду стоятиме на одному місці.

— Продовжуй у тому ж дусі, — сказав Алекс, і його очі легенько спалахнули червоним. — А щодо затримки… цим я вже займаюсь.

Адам не став перепитувати. Він просто продовжив — кожен раз, коли Каель з’являвся, Адам миттєво зривав з місця чергову атаку.

І ось, коли Каель намагався уникнути чергової атаки, він просто…завис на місті. Його тіло смикнулося вперед, але ноги залишилися прирослими до підлоги. Секунда. Друга.

Каель різко опустив погляд — і побачив, як його щиколотки охоплюють тонкі темно-червоні щупальця з в’язкої крові. Вони тремтіли, неначе живі, але тримали гільдмайстера міцніше, ніж сталь.

— Що за… — лише встиг просичати він.

І саме в цей момент десятки магічних кіл Адама спалахнули водночас. Усі блискавки зірвалися з місця і з оглушливим громом вдарили просто в нерухому ціль. Світло розірвало повітря. Звукова хвиля пройшла крізь кімнату. Земля затремтіла. А навколо Каеля здійнялася велетенська стіна пилу, що поглинула його фігуру цілком.

Легка, самовдоволена посмішка з’явилася вже на устах Адама.

— На цей раз точно влучив, — упевнено промовив він і розвіяв бар’єр навколо себе та Алекса.

Алекс нічого не відповів. Його погляд був зосереджений і напружений, спрямований прямо в хмару пилу, що повільно осідала в центрі кімнати.

Адам помітив цей погляд. Не ставлячи жодних запитань, він теж перевів очі туди, де мав знаходитися Каель.

Пил опускався повільно, ніби навмисно тягнув час. Минуло кілька секунд — і раптом зсередини хмари спалахнуло яскраве світло. Наступної миті щось вирвалося звідти з неймовірною швидкістю.

Меч. Лезо було повністю оповите блискавкою — розряди ковзали по сталі, тріщали й виривалися в повітря, залишаючи за собою світлий шлейф. Зброя летіла прямо в Адама, настільки швидко, що око ледь встигало вхопити її рух.

Адам інстинктивно підняв руку, намагаючись створити бар’єр, але він і сам зрозумів — не встигне.