Розділ 46

Читальна зала була порожня — лише м’яке світло канделябрів відбивалося від високих полиць, заставлених старими томами, і тихо потріскував камін десь у глибині. Алекс сидів за великим дубовим столом, повністю заваленим книгами, розкритими фоліантами та стопками пергаментів.

Він важко зітхнув, відкинувшись на спинку стільця.

— Сподіваюся, хоч тут знайдеться щось корисне… — пробурмотів він уголос, проводячи рукою по скуйовдженому волоссю.

У його свідомості озвався тихий, трохи винуватий голос Сирени:

— Вибачте Володарю… Я ще раз перевірила всі свої бази даних, але нічого потрібного не знайшла.

Алекс ледь усміхнувся:

— Все гаразд, не переймайся. Це ж не твоя провина.

Він узяв чергову книгу, і важкі сторінки шелеснули, коли він почав перегортати їх у пошуках будь-якої зачіпки.

“Так я й просидів у читальні решту дня. За цей час встиг дізнатися чимало цікавого й нового, а ще пригадати те, що вивчав ще під час свого першого перебування в Академії. Звісно ж, першою справою я взявся шукати хоч якусь інформацію про те, як можна об’єднати дві різні расові магії. Але після трьох годин безперервного копирсання в старих томах єдине, що вдалося знайти, — припущення якогось чаклуна про те, що об’єднання расової магії може бути схожим за концепцією на об’єднання магії елементальної. Це було буквально все.”

“Чесно кажучи, я розчарувався. Але, вирішивши, що хоч щось корисне в цьому є, переключився на пошук інформації про злиття елементальної магії. І тут матеріалу виявилося хоч відбавляй — насамперед тому, що оволодіти елементальною магією значно простіше, ніж расовою.”

“Як зрозуміло з самої назви, елементальна магія походить від природних стихій: вода, вогонь, земля, вітер, лід, блискавка. Шість основних елементів. Цією магією може оволодіти будь-хто, незалежно від раси, а керувати природною маною набагато легше, ніж расовою. Саме тому елементальна магія користується шаленою популярністю серед чаклунів.”

“Далі йде расова магія. Сюди належать магія темряви, світла, крові і рослин. Тут усе значно складніше. Навіть будучи чистокровним чи напівкровним вампіром, немає жодної гарантії, що ти зможеш керувати кров’ю. Так, шанси значно вищі, ніж у тих, у кого немає ані краплі вампірської крові, але до ста відсотків їм далеко. Расова мана набагато примхливіша за природну, її важче контролювати. Потрібен або неабиякий талант, або довгі й виснажливі тренування, щоб підкорити її собі.”

“Тому чимало демонів, ангелів, вампірів і духів навіть не користуються власною расовою магією, віддаючи перевагу елементальній. Наприклад, мій батько — чистокровний вампір, який мав усі шанси опанувати магію крові, але скільки б не намагався, вона його не слухалася. Урешті він зосередився на магії вогню, де зумів досягти результату.”

“Звісно, бувають винятки. Расовою магією може оволодіти й той, хто не є прямим представником раси. Як, наприклад, я — чистокровний вампір, який зумів приборкати темряву. Шанс на успіх у таких випадках мізерний, і більшість, хто намагався повторити подібне, зазнавали поразки. Але якщо в мене вийшло, значить, це все ж реально. Потрібно тільки море часу, залізна витримка і, можливо, крапля таланту… хоча останнє — не факт.”

“Ну й нарешті — девіантна магія. Це зцілення, переміщення й інші види, що не підпадають під категорії елементальної чи расової. Сюди ж входить магія отрути Лоріни Монтамер. Її, як і елементальну, може опанувати будь-хто, але без таланту чи постійних тренувань далеко не підеш.”

Алекс важко видихнув і відвів погляд від книги.

— Усе як завжди: або талант, або важка праця… — пробурмотів сам до себе. — Хоча… чого це я раптом здивувався такій банальності?

Знизавши плечима, він повернувся до читання.

“Концепція об’єднання елементальної магії не була чимось новим. Багато хто, оволодівши одним елементом, прагнув узяти під контроль ще хоча б один. Наприклад, чимало чаклунів вогню вивчали ще й магію землі — заради одного з найпотужніших заклять: метеоритного дощу. Правда мани воно жерло стільки, що після його використання навіть найвитриваліші чаклуни падали з ніг, але результат… був того вартий. Не дивно, що в часи воєн воно користувалося шаленою популярністю.”

“Часто зустрічалися й поєднання води та вітру. Такі чаклуни вміли закликати штормову стихію, здатну потопити цілий флот. Популярними були й союзи льоду з вітром — для створення крижаних бурь, а також вогню з блискавкою — смертоносний, майже миттєвий удар. Інші поєднання траплялися рідше, але й вони існували. Іноді можна було зустріти чаклуна, який керував одразу вогнем і водою. Об’єднати їх у єдине закляття було неможливо, але навіть просто вміти володіти двома елементами — це вже значна перевага над тими, хто опанував лише один.”

“Але ось сам процес об’єднання… Наприклад, якщо взяти повітря і воду, то намагатися силоміць зіштовхнути їхню ману — найгірша ідея, що тільки може спасти на думку. Так можна не тільки нічого не добитися, а й нашкодити собі.”

Алекс мимохіть усміхнувся, читаючи далі.

“До магії потрібен делікатний підхід. Спершу слід дати мані одного елементу звикнути до мани іншого — це перший етап об’єднання. Лише коли вони «приймуть» одна одну, можна переходити до наступного кроку — поступового злиття. Плавно, без різких поштовхів, дозволяючи двом різним манам повільно сплітатися в одну. У цей момент завдання чаклуна — не втратити контроль над жодною з них. Потрібна колосальна концентрація і витримка, щоб утримати баланс.”

“Мана — річ капризна. Будь то елементальна чи расова, вона не любить, коли з нею поводяться грубо. Дехто з дослідників навіть припускає, що мана має щось на зразок свідомості. Кожен елемент наче вимагає, щоб чаклун залишався йому вірним і користувався лише ним. Коли ж ти намагаєшся звести два елементи разом, між ними розгортається справжня боротьба: кожен прагне довести, що саме він єдиний вартий стати твоєю силою.”

“І тоді залишається лише надати їм час… Час, щоб вони звикли одне до одного. Час, щоб почалося їхнє справжнє злиття. І тільки після цього можна розраховувати на результат.”