Глава 5

— Як темні маги завоювали інші світи? — розпитувала Евеліна на зворотному від Старого замку шляху.

— Просто нападали. Завдавали могутнього удару, що сковував увесь світ. А потім або мешканці світу погоджувалися служити темним силам добровільно, або їх поневолювали. Частину жителів вбивали, залишаючи лише ту кількість, якою легко керувати. Врятуватися, втекти вдавалось не багатьом. Напади на деякі світи були настільки стрімкими, що жоден житель не вирвався, — зітхнув Заріон.

— І як тепер живуть ці світи? — насупилася дівчина.

— Вони існують у злобі, брехні, ненависті, примножуючи темну магію. А деякі й зовсім самознищилися. Такі емоції завжди вбивають. Власне, тому маги Кешира постійно й шукають нові світи, щоб роздобути світлу енергію, інакше темна поглине і їх самих.

— Заріоне, зараз відбувається протистояння за мій світ? — зупинилася Ева. — Я правильно зрозуміла старійшин?

— Так, уже дуже багато століть триває ця боротьба. Але ваш світ особливий, ви самі — особливі. Кумедно... У магію не вірите, але сподіваєтесь на диво, маєте ірраціональні страхи... Світи, завойовані раніше, знали про магію, приймали її, тому й розуміли, з чим зіткнулися. Вони були відкриті магії. Ви ж буваєте відкриті чомусь надприродному лише в особливо емоційні миті: радість, захват, здивування, страх, злість, потрясіння, розпач... Ось білі й чорні маги тому й борються за кожного жителя вашого світу, намагаючись зловити потрібну емоцію.

— Почекай! У цирку, з якого ми сюди перемістилися...

— Так, там теж одні маги. І не тільки в цьому цирку. Коли ми смішимо  людей, захоплю трюками і фокусами, ми проникаємо в їхні думки, дізнаємося потаємні бажання, мрії, надії, а потім здійснюємо. Так ми підтримуємо віру в щось незвичайне, світле... Надихаємо на добрі вчинки, корисні відкриття.

— А як діють темні маги?

— Принцип той самий, але для впливу на людей використовують негативні емоції, примножуючи недобрі думки та прагнення, вводячи в депресію. Так і з'являються злочини, конфлікти, війни... — розвів руками Заріон.

— Це пояснює причину появи кімнати жахів просто біля цирку, — задумливо промовила Евеліна.

— А ще причина в тобі, — додав її супутник.

— У мені? — здивувалася дівчина.

— Так. У Кеширі звідкись дізналися, що нащадок одного могутнього мага допоможе відбити напад на Влоран. А це можливо лише в тому разі, якщо маги Влорана переможуть у битві й за ваш світ, тоді сили добра отримають велику перевагу. Тому пересувні атракціони страху почали нас переслідувати, щоб вийти на нащадка Форанта. Ситуація погіршувалася. Я стежив непомітно, щоб підстрахувати в потрібний момент...

— Отже, стежив... — роздумувала в голос Евеліна. — Теж мені, непомітно! — хмикнула. — Я відчувала чийсь погляд!

— Тоді ти мала відчувати не тільки мій погляд, а й прибулих із Кешира... З огляду на те, як вони діяли, точно знали, хто їм потрібен.

— До речі, а звідки вони дізналися, хто саме нащадок Форанта? — звузила очі Ева.

— Цього ми не знаємо. Що й насторожує. Тому що Влоран давно закритий куполом-невидимкою, що захищає від магічних кристалів і дзеркал інших світів. Пізніше, до речі, такий самий купол і в темного світу з'явився...

— Висновок напрошується один: у вас з'явився шпигун! — підбила підсумок Ева.

— Що? — завмер Заріон з ошелешеним виглядом.

— Ну а як інакше пояснити все це? — розвела руками Евеліна.

— Збіг. Магія нового рівня, яку ми ще не розгадали... — поділився припущеннями.

— Збіг одразу відкидаємо. Не вірю. А ось магія нового рівня... Може, я й не сильна в цьому зовсім, але, як на мене, занадто складно. Потрібно дивитися реально на те, що відбувається! Принаймні насамперед найімовірніші версії перевірити. Загалом, з'ясуйте, хто шпигун, — і ваш Влоран врятований і без моєї допомоги.

— Найімовірніші? — здивувався Заріон. — Ево, ми живемо в цьому світі дуже довго. Деякі маги безсмертні, інші — довгожителі. Особисто мені понад три тисячі років уже! Я знаю всіх і кожного! — переконував він. — Та й нема чого комусь шпигувати! Це ж низько, не гідно білого мага! І які мотиви? Ніякі дари не варті того, щоб зрадити Влоран! Це ж прекрасний світ, де всі живуть дружно, у злагоді, де панує гармонія...

— Ти хоч сам себе чуєш? — перервала розповідь супутника. — Повна злагода одне з одним, жодної заздрості, злості, жаги до влади? І як тільки рожеві єдинороги тут у вас не оселилися, в такій ідилії?! — закотила очі. — Знаєш, як це називається? Утопія!

— Ево, ти не права. І я впевнений, що, пробувши тут якийсь час, сама зрозумієш. Просто ти виросла у світі, де є і хороше, і погане. Тобі важко уявити, що може бути тільки щось одне, але...

— Скільки, кажеш, тобі років? Три тисячі? А наївний, як дитина! — фиркнула дівчина.

Так, мабуть, буде дуже непросто переконати Еву врятувати Влоран, з таким її сприйняттям тутешніх порядків. Але здаватися Заріон не збирався, занадто багато чого стояло на кону.

Але, напевно, в перший же день не варто було витрачати сили на переконання. Все-таки важко прийняти стільки нового, що відкрилося для неї. Прості смертні люди, в принципі, важко приймають всі зміни, ставляться насторожено до винаходів і невідомого. Так, безсумнівно, варто дати Еві можливість освоїтися.