Пролог

Карти, як птахи, перелітали з однієї руки в іншу. Їх ставало то більше, то менше. Іноді вони й зовсім зникали, а потім з'являлися з кишені, рукава, а то й прямо з-за її вуха!

— Супер! — плескала в долоні худенька руда дівчинка.

— Сподобалося? — усміхнувся чоловік років шістдесяти.

— Звичайно! Дідусю, а покажи ще що-небудь! — благально склала ручки.

Евеліна просто обожнювала дивитися фокуси у виконанні її діда, колишнього артиста цирку. Їй завжди здавалося, що в ці моменти дідусь змінюється, стає молодшим, а в очах виблискує справжнє полум'я. І хоч сам дідусь посміювався, що це всього лише спритність рук, але для дівчинки він був просто чарівником. Інакше як пояснити те, що він завжди точно вгадує, яку карту онука загадала? Що й казати про трюк, коли в руках діда займається полум'я...

— Покажу обов'язково, але завтра. А на сьогодні фокусів достатньо. Пора вже йти сни дивитися. Давай я проведу тебе в твою кімнату, а бабуся прийде почитати казку. І засинай швидше, поки інші діти не розхапали всі найцікавіші сновидіння! — підморгнув чоловік, узяв онуку за руку і повів на другий поверх будинку.

— Дідусю, мені вже майже десять! І на ці байки я не куплюся! — фиркнула дівчинка.

— Так, Ево, ти зовсім уже доросла... — погладив її по копні рудого волосся.

— Дідусю, а тобі не шкода було з цирку йти? — глянула дівчинка, насупивши брови.

— Ні, квіточко моя, я ж із бабусею твоєю залишився! — відповів чоловік.

— Але цирк — це ж так цікаво!!! Подорожі, фокуси, акробати... — захоплено закотила очі.

— Я покохав твою бабусю, і це стало найважливішим, — усміхнувся дідусь.

— А я б, напевно, з цирку і заради кохання не пішла, — зітхнула дівчинка.

Дідусь лише м'яко розсміявся таким її заявам.

— Знаєш, Ево, заради кохання можна піти на багато що, — зупинився на верхній сходинці. — Колись я розповім тобі легенду про одного великого чародія, який проміняв вічне життя в чудовому світі магії на кохання тут, на землі...

— Вічне життя? — широко розплющила очі дівчинка.

— Саме так! Бо ніяка вічність не варта справжнього кохання... Чародій, не замислюючись ні на мить, зв'язав усі свої магічні здібності й, узявши тільки знання про майбутнє, пішов зі світу чарівництва у світ звичайних людей, — сказав дідусь.

— Ну... — надула губки онука, — так то легенда, там же не по-справжньому все! А цирк — це ж зовсім інше! — активно жестикулюючи, звично попрямувала у ванну чистити зуби.

— Легенда... Легенда, — загадково примруживши очі, протягнув чоловік, спускаючись униз сходами.

Дорогі читачі, сподіваюся, коли Ви разом зі мною пройдете всі випробування і пригоди в цій історії, у Вас залишаться лише позитивні емоції і спогади :)

Приємного читання!