Макар

Прокинувшись спускаюсь вниз і бачу веселу картину як батьки п'ють чай з дядьком Віри . мене охоплює злість коли бачу цього чоловіка , особливо після того , що він мені наговорив ще зранку. Підходжу ближче , щоб мене всі побачили і говорю.

- Добрий вечір , вже хочете мене і з цього будинку вигнати ?- я питаю з злобою у голсі бо сприймаю його тепер як ворога , або дурня.

- Не починай Макар - говорить до мене мама- ми вирішили поговорити ще раз , не злись сідай.- і я сідаю за стіл. 

- Як Віра ? - говорю вже м'яко , не можу злитись при батьках.

- З нею все добре , лікарі кажуть , що це були наркотики - опіати і якби вчасно не промили шлунок то невідомо , що б було. Дозування було надто велике для підлітка з низькою вагою . Розумію ти злишся за те , що я тобі сказав , але ..- я не даю йому договорити 

- Коли я зможу її побачити ? Ви були в неї другий раз ?

- Так я якраз від неї , вона спала , я не говорив з нею.

- Можна наступного разу поїхати з вами ?- питаю нарешті те , що хотів від початку.

- Можна , але я б хотів з тобою переговорити . Маю деякі питання .

- Говоріть тут в мене немає секретів від батьків. - бачу краєм ока як мама киває мені і вони з татаом беруться за руки підтримуючи один одного .

- Чому ти зустрічався з моєю племінницю у мене за спиною ? - питання яке я очікував та все одно було не по собі , ми і справді мали повідомити, та хто ж знав ..

- Ми хотіли сказати коли ви повернетесь в середу.

- А те , що ви школу прогуляли теж мені в середу збилась сказати ? Чому я дізнаюсь про це від вчительки ? Що ви робили ?

- Ми поїхали на море . - мені стало трохи соромно через те , що ми нікому нічого не говорили .

- Від цього моменту , я хочу чути лише правду ! Ти розумієш , що я несу відповідальність за Віру і те , що зараз служба опіки почне перевірку де будуть з'ясовувати чому Віра потрапила в лікарню під дією наркотиків ? Де був я ? Чому вона не пішла в школу і вишенька на торті , що в неї була вже спроба самогубства за схожим сценарієм. Якщо мене лишать прав на опіку то ти теж Віру не побачиш , її заберуть в дитячий будинок !- голос у дядька Миколи був змучений і з нотками відчаю .

- Я зроблю все можливе , аби допомогти Вірі , але зрозумійте , що вона не могла випити наркотики спеціально . Вона була щаслива ! .... Я до речі маю всі таблетки з шухляди , ми брали в лікарню рапто , що . Можна зробити експертизу таблеток !

-Неси сюди пакет , я займусь цим . 

- Я теж хочу допомогти !

- Тобі ніхто і не забороняє допомагати . Сьогодні я заберу пакет з ліками і піду додому спати, а завтра ми знов обговоримо наші подальші дії. Головне зараз повернути Віру додому і якщо будемо діяти разом то у нас все вийде. Нічого не робимо не зголосивши бо це може лише зашкодити . І ще одне ,вибач наговорив тобі сьогодні зранку зайвого я був злий на вас за те , що нічого не бачив у себе під носом і ти правий я не мав залишати її одну у великому будинку. 

- Я злився на вас бо також розумів свою провину . Але тепер бачу у нас одна ціль - це щоб Віра була щаслива..

Ми потиснули один одному руки , я віддав пакет з ліками , котрий лежав в авто і пішов на кухню . Батьки мені которотко переказали їх розмову поки я не прокинувся і про те , що він прийшов вибачитись і про Вірине минуле . Нічого нового з її минулого я не дізнався і коли батьки зрозуміли , що  я не здивовний просто прийняли мій вибір і пообіцяли підтримку знову . Мені дуже пощастило з батьками .

Потім я пішов в кімнату готуватись до завтрішнього дня в школі і обдумувати план дій . 

В мене виникло декілька ідей і питань які я занотував і після школи одразу хотів обговорити з батьками і дядькою Миколою. 

Я був змучений , але сидів до ночі все ретельно обдумуючи . Відчував , що це буде не легко , але Віра і її щастя вартувала всього на світі . Я нарешті почав жити поряд з нею , я відчуваю щастя яке вона мені подарувала . Сподіваюсь завтра її побачу не виходить думка , що я мало , що можу зробити та я відкидаю її і засинаю з думками промою Віру.