ВІРА

Все як в тумані , дуже сильно болить голова , я не відчуваю власного тіла і бачу зляканого Макара котрий комусь телефонує . Він ніби мене щось питав , не можу зрозуміти ... що саме він питав ? Кажу йому про ліки , що я ліки пила . Боже так дивно все це, скільки разів п'ю ліки , а такого ще не було . Не можу котролювати власне тіло , я як просто консистенція , рідина котра набує форму в залежності від середовища . Бачу Макарову Маму , хочу теж сказати , що просто ліки пила , але не можу . не можу нічого навіть сказати ,  я не чую навіть власного голосу в голові . 

Мене нудить , вони це бачать , яка ж я дурепа , що отак все зіпсувала . Навіщо я пила ці довбані ліки ? Але хіба могла уявити , що від обнієї таблетки може бути щось настільки незрозуміле . Відчуває як обм'якше тіло набуває ніби форму води і розтікається , я заплющую очі і моє дихання уповільнюється . Потім не зрозумій розряд в ніс і я знов відкриваю очі і чую голоси. Бачу ще якигось людей , відчуваю як мене беруть на руки і кудись несуть . 

Хочу знайти Макара та не можу пошевелити головою , моє тіло мене не слухається ... Я то прокидаюсь то засинаю , в голові лише думка про те чому я так відреагувала на ліки котрі п'ю щодня майже і де Макар . Думаю про те чи захоче він і далі зі мною зустрічатись пісяля всього , що побачив . 

думаю навіть якщо не захоче то спогадів за ці декілька днів вистачить аби гріти моє серце роками і як добре , щоя відчула це і все воно було в моєму житті . Я поцілувалась з хлопцем котрого дуже люблю і цей поцілунок і досі гріє мене , губи горять лише при згадці про нього , а я червонію. Потім засинаю .

Прокидаюсь , але очі не відкриваю , відчуваю як чиясь рука тримає мою , але це не рука Макара , ця більша і не така гладенька , це рука мого дядька . не можу зараз бачити його сумні очі і не знаю , що мому сказати . Насолоджуюсь моментом сімейного тепла , а потім коли він йде , ще трохи лежу з закритими очима і засинаю.