Віра

Я слухала розповідь Ніки про те як пройшло їхнє побачення з Сергієм і посміхалась . В голові була ніч коли Макар обіймав мене і ми спали разом . Це було так приємно , що я не хотіла аби ця ніч закінчувалась . Він не пішов коли побачив мене переляканою , не пішов коли я розповіла про галюцинації і навіть після того як побачив цілу шухляду таблеток . Я не знала радіти чи плакати від того як я йому подобаюсь . Я не хотіла псувати йому життя , бо розуміла що будь- якому хлопцю зі мною буде складно , навіть не просто складно  , а тяжко. Лікарі не говорили нічого конкретно. , мій тато якого я ще боялась … іноді я ніби чула його кроки в будинку , або відчувала його погляд на вулиці . Ніби кошмар в якому жила він не припинився . 
Тоді вдома я чітко знала правила гри аби вижити і знала де батько по його крокам і скрипінням дверей  і була готова до захисту , я знала чого очікувати і це мене робило сильною . Я дуже швидко пристосовувалась до умов яке мені давало життя .

Тут і зараз у мені був страх від того , що мій головний кошмар десь і я не можу захиститись від нього бо не знає з якого боку він може напасти. Щовечора я пила ліки щоб заснути і спати без зайвих пробуджень від кожного шороху. Ліки допомагали і я ніби висипалась , але коли мені снились кошмари я не могла прокинутись , я відчувала біль і страх , але не прокидалась . 

Мабуть Макар ще не розуміє , що означає мій стан і наскільки я можу бути божевільною . Треба з ним буде поговорити про все це поки у нас не зайшло надто далеко. 
 

Збиралась на зустріч з Макаром . Вдягла спортивний костюм як він і просив і зробила два колоски щоб зібрати волосся не просто у хвіст. Макар заїхав за мною рівно о шостій вечора і ми поїхали у невідомому мені напрямку . У мене було страху , я відчувала ніби світ навколо мене нормальний і я в ньому нормальна теж. 
- Ти чудово виглядаєш !

- Дякую ти теж 

- То все ще секрет куди ми їдемо?

- Ну думаю можна вже сказати . Я хочу показати тобі свою секцію з боксу в якій займаюсь і показати декілька прийомів самооборони , аби ти почувала себе впевненіше.

- Я звісно завжди за те , аби вирішувати конфлікт мирно. Як ти можеш отак спокійно бити іншу людину ? Їй же боляче і тобі боляче , навіщо ти займаєшся цим спортом? 
Ну по- перше я не бʼю просто людину на вулиці , а бʼюсь з такими самими підготованими і сильними спортсменами як я сам. І ти або виграєш і стаєш кращим в порівнянні з тим який був , або розумієш , що треба прикласти більше зусиль і вийти на поєдинок знову. По-друге так це боляче і іноді навіть сильно , та повір біль від ударів проходе з закінченням бою , біль яку ти виплескуєш на ринзі - вартує тої фізичної болі яку ти отримуєш. І по- трете я почав займатись боксом аби стати сильніше і хоч не бʼю людей поза рингом все ж сперечатись зі мною і лізти до мене ніхто не буде бо я сильніший за багатьох своїх однолітків , або навіть старших від мене. 

- Але чому ти хотів стати сильнішим ? В який момент зрозумів , що саме бокс зробить тебе таким ?

- Бокс обіцяв мені витримку яку я хотів здобути більше ніж просто фізичну силу , а займатись почав бо був завжди найменшим у класі і однолітки часто мене ображали . 

-  Дивлячись на тебе не можу повірити , що ти був найменший у класі . Ти зараз найгарніший хлопець у школі . 

- Навіть гарніший за Сергія ?- з запитальною посмішкою Макар глянув на мене. 

- Для мене так .- Макар розплився в широкій посмішці, думаю він ревнує Сергія до мене . Боже правий невже не бачить очевидного.

Я сказала чисту правду , ніхто в школі не був гарніший. Я часто бачила як на нього заглядаються дівчата , як хлопці порівнюють себе з ним і трохи побоюються . Він інший в школі , не такий як я його знаю і не такий як буває вдома з Нікою і зі мною . Перед нами він без захистної оболонки . Я тільки зараз придивилась , що в ньому такому впевненому в школі все одно сидить звичайний закомплексований хлопчик , котрий хоче аби його любили . Якби він бачив себе моїми очима , який він гарний і милий в той же час сильний і емоційний . Я вже закохувалась , я розуміла що обрікаю себе , але відчуття котрі були всередині мене вартували всього на світі . От би так їхати завжди поряд з ним і розмовляти .

Ми підʼїхали до спортивного комплексу . Це була двоповерхова будівля з панорамними вікнами . 
Я швидко перевзулась і приготувалась до тренування , Макар відпросився у тренера і весь час був біля мене. Він показував мені як правильно бити і як правильно захищатись , питав чи все добре і чи я не змучилась . Мені подобалось боксувати грушу , щось було в цьому розслабляюся з одного боку . 
Суть боксу як я зрозуміла це відчути фізичну біль яка перекриє біль всередині . Думки лише про те аби уникнути удару або завдати удару також концентрували мене і не давали іншим думкам взяти гору , я повністю поринула в те аби бити грушу нічого іншого для мене не існувало. 
В кінці Макар показав мені пару прийомів самооборони і слабкі місця в які навіть слабкі удари будуть викликати велику біль . 
Мені не було дискомфортно коли він торкався мене аби показати прийоми , я не відчувала його фізичної переваги бо він робив все дуже ніжно і легко , явно не мав на меті зробити боляче лише допомогти .

Після тренування я прийняла душ і вдяглася в халат котрий був у роздягальні . Макар запитав чи можна зайти і оскільки нікого крім мене в роздягальні не було він зайшов , спочатку ми говорили і він просто дивився як я сушу волосся , а потім він підійшов , взяв фен і допоміг посушити волосся ззаду . Коли Макар торкався мого волосся я ніби відчувала тепло , це був такий простий жест допомогти сушити волосся , але як це відчувалось . Макар певне розумів що в мене болять руки і мені навіть банально не зручно і робив це з повною старанністю. Не чіплявся і не намагався бути кимось іншим .

Люблю Макара і Ніку саме за те як мені з ними комфортно . Вони не намагаються бути кимось ми просто всі є собою і щиро спілкуємось на рівні один з одним. 
Я згадала про Ніку і вирішила запитати по дорозі назад  чи можна їй казати , що Макар ночував у мене і що ми разом їздили на бокс. 
- Як думаєш чи можу я розповісти Нікі що ми з тобою спілкуємось ?