Я стою на шкільній вечірці . Музика грає , всі в костюмах і святкують Хелоуін . Я не можу відвести погляд від кохання всього свого життя , Оля , я навіть коли її імʼя говорю або чую в мене серце зупиняється . Вже три роки як я так і не наважуюсь сказати їй про свої почуття і кожного разу говорю собі, що ось скоро це зроблю . Так я дотягнув до випускного класу , можливо якби у неї був хлопець я би так не страждав і змирився що вона не одна , намагався б забути її , але його в неї не було ніколи , що ще більше мене лякає бо якщо Оля відмовляла обʼєктивно і хорошим класним хлопцям то я в собі почав бути ще більш невпевненим від цього . Не скажу що в мене є якісь комплекси бо до іншої дівчини я можу підійти без вагань , а деякі самі на мене вішаються та від цього не лекше.
Я спостерігаю за тим як Оля танцює з моїм однокласником і ловлю на собі час від часу її погляди . Перша думка яка починає закриватись у мені це те що я їй можливо теж подобаюсь ? Що вона хоче сказати цими поглядами ? Можливо вона хоче аби я з нею танцював ? Що мені робити ?
Я не роблю нічого , стою далі і гіпнотизую їх пару своїм поглядом. Боже яка ж вона гарна …
Музика з шумної стає повільною вдивляюсь і не можу зрозуміти чи вона і далі піде з ним танцювати повільний танець чи можливо треба мені її запросити.
Оля йде в мій бік , тут мені вже стає страшно , адже танцювати з нею у себе в голові це не те ,що танцювати з нею в реальному житті . Вона далі йде в мій бік і тут я вже не розумію чому ноги починають мене не слухатись . Хоча ні розумію , бо все моє тіло воно так і кричить про наближення небезпеки , думки покидають голову і я видавлюю з себе тупу посмішку за якою приховую свою неготовність зустрітись з своїм коханням прямо зараз.
-Привіт - говорить до мене Оля
-Привіт , може потанцюємо ?- говорю я на одному подиху нарешті зібравшись з духом .
Вона якись час дивиться на мене і посміхається , а потім просто махає головою «НІ» і йде далі . Я не обертаюсь , просто стою ніби прибитий до місця . Все вийшло з під контролю . Мої почуття поглинають мене як чорна діра , я відчуваю відчай і сором , навіщо я запропонував потанцювати знав же , що вона мабуть не погодиться , але все одно запропонував. Тут я ніби починаю рятувати ситуацію яка склалася у мене в голові і хвалити себе за сміливість . Випиваю трохи віскі з колою яке тримаю в руці , легкий жар проходить по тілу і в голову вдаряє маленьке розслаблення , думки вже не так сильно атакують мене , отже я можу спокійно хочаб стояти далі . Думаю над ситуацією яка вийшла і вирішую їхати додому . Не хочу ні з ким прощатись , просто хочу додому . Розвертаюсь я різко і роблячи крок вперед розумію , що зачепив когось хто стояв недалеко позаду мене.
Це дівчина її я бачу вперше . Очі дуже налякані , вона просто дивиться на мене і я відчуваю ніби вона мене боїться , хоча це я її облив і інша на її місці закатала би істерику . Ще декілька секунд я дивлюсь на неї і намагаюсь заспокоїтись всередині щоб мій голос звучав не так грубо говорю .
- Вибач , давай я тобі зараз серветку принесу , або можливо дам грошей на хімчистку ?- я намагаюсь говорити максимально спокійно , але виходить все одно грубо.
- Я не … я … не треба , я вже збиралась додому .
Вона розвертається щоб піти і я не знаю чому на автоматі беру її за руку щоб зупинити . Вона так здригається від доторку , що я відчуваю вину ще більше , відчуваю як вона боїться мене і мені стає соромно. Хоча я не розумію , що могло викликати такий страх до мене у неї , я ж не хотів спеціально облити її . Вона повертається і дивиться не може нічого сказати , я відпускаю руку і вона вибігає на вихід . Я кладу склянку на стіл поруч і вибігаю за нею. Не розумію ще своїх мотивів та мені її стає шкода , вона так боїться ніби я найбільший її кошмар . Думаю лише про те , щоб знайти її і знаходжу майже одразу . Вона сидить на лавці біля школи в одній сукні . На дворі пізня осінь і мені самому прохолодно в костюмі , але вирішую що треба все таки підійти . Вона бачить моє наближення і трохи здригається , я підходжу тихо і тримаю руки піднятими вгору ніби показуючи їй , що не несу загрозу для неї. Вона вже не тікає і це прогрес . Досі думки не вловлюють , що могло в мені її так налякати . Я знімаю піджак і накидаю на неї , бачу що вона трохи труситься , але піджак приймає і закутується в нього .
- Сподіваюсь тебе трусить від холоду , а не від того що ти мене боїшся ?
- Так я трохи змерзла
- Давай номерок , я зараз заберу наші куртки .
Вона відкриває сумочку і протягує мені ключ . Я швидко йду за куртками , коли повертаюсь вона бачить мене і встає , йде на зустріч .
- Дякую . - вона говорить це дивлячись мені в очі і я бачу, що страху в них вже немає . Вона знімає мій піджак , а я допомагаю їй вдягнути куртку . Тримаю свій піджак в руці і простягаю їй руку , вона деякий час дивиться з острахом , але потім подає свою і я відчуваю що її долоня холодна , веду її до машини і розтираю руку щоб хоч трохи зігріти.
Відкриваю двері авто з боку пасажира , вона сідає , закриваю двері обходжу і сідаю за кермо. Піджак кидаю назад , заводжу авто і вмикаю підігрів.
- Яка в тебе адреса ?
- Зараз я знайду
- То ти не знаєш своєї адреси ? - я легко посміхнувся від подиву і побачив , що кутики її губ теж трохи піднялись.
- Я тільки два дні назад переїхала , ще точно не памʼятаю тому поки перевіряю кожен раз. - вона опускає очі і розумію , що навіть не спитав її імʼя .
- А як тебе звати ?
- Віра , а тебе як ?
- Макар - простягаю їй руку і ми стискаємо руки , вона вже посміхається . - Радий знайомству - додаю я .
- Я теж рада знайомству , хоча моя сукня все ще мокра . - вона вже посміхається шикрокою і щирою посмішкою і не бачу в цьому ніяких докорів в мій бік , просто мабуть вона теж намагається розрядити обстановку.
- Ти перша дівчина в котрої від знайомства зі мною мокра сукня . - я кажу це , аж потім до мене приходить розуміння того , що я сказав . Вона якийсь час дивиться на мене здивовано , потім піднімає одну брову і починає реготати . Я регочу теж . - Вибач тупий жарт - кажу я їй і сам бачу що червонію .