РОЗДІЛ 23 ЧАТ РОДИЧІВ ЗНИКЛИХ, ЯК ПОВЕРНЕННЯ МАМИНОГО КОНТРОЛЮ

Також через координаційний штаб зі мною зв'язалася родичка когось із зниклих безвісти, яка організувала групу для родичів зниклих. Вона наполегливо пропагувала мені піти на якесь зібрання в церкві, аргументуючи тим, що якщо є хоч якийсь шанс знайти брата, то чому я не хочу цим скористатися. Звісно, я зрозуміла, що це маніпуляція, бо зібрання в церкві ніяк не вплине на пошуки брата. Але вирішила дати контакти мами, бо сподівалася, що це її відволіче — вона в це вірила, а також їй потрібне було постійне спілкування, і я сподівалася, що це трохи розвантажить мене.

Як же я помилялася! Я до кінця так і не зрозуміла: чи то мама (з двома вищими освітами — інженер та педагог) зовсім не вміє критично мислити й обробляти інформацію, чи вона просто хотіла перекласти відповідальність на мене та всім розповідати, як багато вона зробила. Тоді вже я стала потроху розуміти, що в неї є психічний розлад, а можливо, і не один, і що насправді це триває дуже довго — ще з того моменту, коли вона прийшла працювати в мою останню школу. Все почалося з того, що вона почала збирати і складати коробки з-під цукерок, і з кожною новою стресовою ситуацією становище поступово погіршувалося.

Я сподівалася, що спілкування з іншими родичами піде їй на користь. Натомість я отримала безкінечні дзвінки і пересилання інформації з чату родичів зниклих. Вона просто пересилала рандомні повідомлення і документи та вимагала, щоб я роз'яснила, що вони означають. При цьому це було в робочий час і завжди терміново — вона пересилала повідомлення і одразу телефонувала, коли я ще не встигла навіть дочитати його до кінця.

З цих повідомлень я зрозуміла, що люди в чаті або втратили глузд від горя, або просто не зовсім розумні. Коли вона відвідувала якісь зустрічі, то присилала якісь звернення і вимагала, щоб я писала текст, которий вона має туди записати, а також скидала всі документи, що у мене є — і це завжди було терміново. І я це робила, в будь-який час, лиш вона мені написала і подзвонила. Також вона скидала мені шаблони звернень, які я вже писала, і вимагала, щоб я це робила кожен місяць. Спочатку я писала, але паралельно намагалася донести, що це не несе ніякого сенсу, що в тій групі кожен день з'являються нові родичі, для яких це пишуть. Вона наче погоджувалася, але наступного дня все починалося знову. Додатково я знов отримувала відповіді з великим текстом про те, що інформації немає.