РОЗДІЛ 18. НІ ХВИЛИНИ СПОКОЮ

І ось помер дідусь, і я знову відчула полегшення, сподіваючись, що у батьків з'явиться більше часу для себе. На похороні тато сказав мені, що якщо він буде так знущатися наді мною, як дідусь над ними, то щоб його одразу прибили. Для мене ці слова значили багато, бо це означало, що на відміну від мами, він не вважає, що я всім винна.

Ситуація склалася наступна: у мами з татом з'явилася купа вільного часу, який вони вирішили витрачати на відвідування мого дому. Візити стали частішими і довшими — практично щодня. Мама почала пред'являти претензії нам із донькою, що ми мало приділяємо їй уваги, що вона не відчуває, що ми її любимо.

Почала пред'являти претензії доньці за те, що та сказала, ніби не хоче, щоб бабуся приходила до школи на випускний. Мовляв, учні — це діти, яких вона виховувала в дитячому садку, а Катя (донька) позбавила її можливості на них подивитися. Хоча тоді був ковід, і до школи взагалі просили не запрошувати нікого, крім батьків.

Паралельно я все ще продовжувала ходити по інстанціях у пошуках інформації про брата. Все було абсолютно неорганізовано, і жодного протоколу дій не існувало.

Ще в пориві паніки дружина брата, хоч і знала, що не треба, зробила пост у фейсбуці. Так про це дізналися всі мої знайомі. І всі почали ставити питання, казати, що робити, хоча я це все вже знала і зробила ще до того, як вони дізналися. Потім ще стали дзвонити родичам.

З боку тата — сестра та невістка, які хотіли, щоб я щось зробила, аби тато не переживав. Але це ще нічого. Стала накидатися хрещена брата, по сумісництву двоюрідна сестра мами по лінії дідуся (вона взагалі неадекватна).

Вона почала дзвонити мені і розповідати, куди має піти вчитися моя донька. Спочатку я відповідала, потім втомилася і стала її ігнорувати. Тоді вона почала писати в месенджер, чому я їй не відповідаю. Я чесно їй відповіла, що не хочу спілкуватися. У відповідь отримала: "Як так можна? Я теж переживаю за Сергія, і взагалі в мене є інформація, яка допоможе його знайти. І я просто хочу допомогти Дитині вибрати правильний, на мою думку, ВНЗ".

На що я їй відповіла, що якщо в неї є інформація, то вона може передати її мамі. А що стосується Каті, то це навіть не моя справа — вона сама приймає рішення. На це вона написала: "Як ти можеш так хамити?" А я їй відповіла, що навіть моїй мамі вже пізно мене виховувати, і якщо вона не перестане, я її заблокую. Вона, звісно, не перестала, і я заблокувала.

Але і це її не зупинило. Виявилося, що в неї є ще один номер, якого я не знала. Перед похороном дідуся вона мені подзвонила і знову почала розповідати, як мені шукати Брата. Я сказала, що сама розберуся, що мені робити, а вона заявила: "Чому ти на мене сердишся? Перестань!" Я не звернула уваги, що це інший номер, бо була зайнята похороном.

А через пару днів вона мені написала: "Ось ти зі мною не розмовляєш, а я просто хотіла розповісти, що її доньці, яка втекла від неї в іншу країну, ПРИСНИЛОСЯ, що мій брат у Пичаєве, і про це треба кудись повідомити". Мені хотілося відповісти: "Куди? У божевільню?" — але я це проігнорувала, заблокувала і цей номер, а мамі сказала, що вона неадекватна і я не хочу з нею спілкуватися ні за яких умов. До речі мама після цьогоще кілька раз підлаштовувала наші зустрічі, але моєї думки це не змінило.