Сильна мовчить

16

Біль, що не видно, але відчутний,

вкрав спокій, мов тінь у кімнаті.

Я тримаю себе у руках,

щоб не впасти у безодню ночі.

 

Внутрішні крики тихі, непомітні,

ніхто не чує, крім мене.

Але я дихаю, не відступаю,

бо знаю: час лікує рани.

 

Кожен спогад — мов гострий ніж,

але я навчаюся тримати його.

Серце моє б’ється тихо, стійко,

і я йду вперед, не відступаю.

 

Хоча інколи темрява тягне вниз,

я знаходжу світло в маленьких речах.

Любов до себе — мій тихий щит,

і серце моє вчить мене стояти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше