Сильна мовчить

14

В серці тиша, хоч шум навколо,

спогади давні тиснуть мов клоки.

Кожен день — як мовчазний вирок,

але я йду, не питаю «чому» й «як».

 

Біль приходить без попередження,

ніде сховатись, ні втекти від пекла.

Сльози тихо падають на подушку,

але я живу, навіть коли важко.

 

Неможливо зупинити емоції,

вони ходять всередині без меж.

Серце б’ється крізь темні стіни,

я тримаю його, бо знаю — моє.

 

І навіть коли світ здається холодним,

я відчуваю тепло власного ритму.

Серце моє вчить мене стійкості,

і я крокую, хоч часом в темряву.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше