Руки німіють, спина кричить,
але я йду, бо немає кінця.
Кожен рух — мовчазний доказ,
що тіло моє тримає мене у нас.
Біль приходить, але йде,
мов хвиля на берег — знову і знову.
Я тримаю темп, я не здаюся,
бо шлях мій обрала я сама.
Ноги важкі, серце б’ється рівно,
але кожен крок стає гідно.
Сонце сідає, вітер мовчить,
тіло витримує — і я це відчув.
Вечір приходить з темною тінню,
але я стою, бо сила моя — знання.
Тіло мовчить, але душа чує,
що кожен день — це перемога в тиші.
Відредаговано: 20.09.2025