М’язи кричать, але я тримаюся,
серце б’ється, навіть коли страшно.
Кожен крок — мовчазний урок,
тіло мовчить, але знає шляхок.
Втома тисне на плечі важкі,
але я йду, хоч сили слабкі.
Кожен синяк — нагадування просте,
що я жива, що все ще можу більше.
Сонце сідає, день закінчує свій біг,
а я стою, бо час мій ще не втік.
Тіло і дух єдині в мені,
я витримаю все, що принесе мені день.
Вітер торкає волосся тихо,
мов каже: «Ти сильна, не зникай, будь пильна».
І я стою, бо знаю точно,
тіло моє — мій надійний обруч.
Відредаговано: 20.09.2025