Ноги горять, але я йду вперед,
кожен крок — мов маленький секрет.
Біль заходить, але я його тримаю,
бо знаю, що можу і витримаю.
Руки тремтять, спина не слухає,
але тіло мовчить і терпить, знає.
Кожен синяк — нагадування просте,
що я жива, що все ще можу більше.
Сонце пече на плечі, мов піч,
але в мені жар не хоче згасить.
Кожен вдих — це крок до мети,
кожен рух — доказ моєї суті.
Вечір приходить, тіло стомлене,
але душа всередині спокійне.
Я тримаю силу в кожній клітині,
вірю в себе, навіть у пітьмі.
Відредаговано: 20.09.2025