Сильна мовчить

3

Руки тримають важкий інструмент,

пальці німіють, але є момент.

Біль як товариш, не ворог мені,

він вчить спокою навіть у війні.

 

 

Ноги підкошуються, але встаю,

шкіру дряпну — і знову живу.

Кров нагадує, що я жива,

і що сила моя — не нова.

 

 

Я вчуся в тіла його межам,

дихаю глибше, коли вже не можу.

Стомлене серце мовчить без слів,

а я усміхнусь, бо витримать — зміг.

 

 

Хай ніч важка і день не м’який,

я пройду шлях мій людський та дикий.

У шрамах знайду власний знак,

що біль відходить, а досвід — так.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше