Сильна мовчить

2

Тіло горить, немов суха трава,

кожен крок гуде, як порожня глава.

Але я йду, тримаю ритм життя,

бо втома — це лише ще одна стежа.

 

Тиск у венах, як глухий удар,

день повзе важкий, мов кам’яний яр.

Стисну зуби, витримаю біль,

бо рух — це мій незмінний ціль.

 

Я не прошу легкого шляху,

лише ковток води й трохи паху.

У темряві шукаю світанковий промінь,

що змиє втому, що зніме стогін.

 

І коли серце знову рівно б’є,

я знаю: тіло моє ще своє.

Кожен шрам — це знак дороги,

яка веде через власні тривоги.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше