Фізичний біль я знаю до кісток,
стискаю зуби, мов камінь, мов блок.
Тіло мовчить, терпить, тримає,
шкіра загоїться, слід зникає.
Емоційний біль – мов глухий туман,
ні втекти, ні сховатись.
Він заходить у сни, у ранкову каву,
краде повітря, стискає правду.
Я йду вперед, хоч серце рве,
хоч кожен крок у пустку веде.
Чи знаєте ви, хто така сильна жінка?
Та, що мовчить, коли душа – крижинка.
Вона стоїть, коли світ падає,
коли земля під ногами гойдає.
Вона не просить, не плаче вночі,
а просто живе, тримає ключі.
Відредаговано: 20.09.2025