Вона була прекрасна й безтурботна,
Безмежно радісна і наче день ясна,
Така наївна, тепла, несформована,
Ледь-ледь народжена, від того й запальна.
Вона ставала норовливою, кричущою,
Юнацьким викликом, в якім бринить жага,
Така гаряча, сильна, надто голосна,
Безмежно вперта, гостра та жива.
Тече ріка, вона в ній трансформована,
Чітка, обтесана, локалізована,
Така амбітна, зріла і спланована,
Доросла твердь, падіннями гартована.
Вона була творцем, вона і є причинна,
Така вагома, сповнена, билинна,
На схилі ж тиха, ніжна, мовчазна,
І сьогоденна, бо на мить лічба.
Відредаговано: 23.11.2024